Громадське радіо
Сьогодні, 17 липня, третя річниця авіаційної катастрофи рейсового пасажирського літака «Боїнг-777» компанії «Малайзійські авіалінії», що летів за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Як розвивається справа коментує юрист-міжнародник Антон Кориневич.
Лариса Денисенко: Давайте поговоримо про міжнародну площину цієї справи
Антон Кориневич: З самого початку було зрозуміло, що ця справа не буде обмежуватися лише юрисдикцією України. Є п’ять держав, для яких ця справа становить державний інтерес. Це – Нідерланди, Бельгія, Україна, Австралія і Малайзія, які створили слідчу групу: «Joint investigation team», яка займається розслідуванням цієї справи, працює в Києві, на базі СБУ і слідчого управління, відповідно, усі слідчі з п’яти держав залучені до роботи. Основною ідеєю було створення міжнародного трибуналу «Ad hoc» на базі Ради безпеки ООН як допоміжного органу, з метою забезпечення того, щоб будь-яка держава світу видавала цьому трибуналу можливих злочинців, обвинувачених. Ясна справа, Російська Федерація заветувала цю резолюцію, нещодавно було прийнято рішення, що винні у скоєнні цих злочинів притягатимуться до відповідальності у межах судової юрисдикції Нідерландів, але з визнанням всіх тих слідчих дій, процедур, які робила міжнародна слідча група в Україні.
Лариса Денисенко: Що це означає: юрисдикція Нідерландів? Які правові і юридичні наслідки цього, і що це означає для України?
Антон Кориневич: Простою мовою це означає, що судовий процес відбуватиметься у Нідерландах, а вся інформація, яка була зібрана в Україні і слідчі дії – вони всі визнаватимуться, і про це була підписана нещодавно угода між міністрами юстиції Нідерландів і України. Це буде суд Нідерландів, який саме – це вже вирішить національна судова влада Нідерландів. Від створення органу «Ad hoc», тобто спеціального, тимчасового для розслідування цього одного злочину відмовилися саме на користь національного суду Нідерландів. Це можна пояснити декількома обставинами. Головна з них – створювати міжнародний судовий орган, якому ніхто не видасть обвинувачених – це негативно впливає взагалі на імідж всієї системи міжнародного правосуддя. З національним судом – це не так іміджево негативно. Я думаю, що саме тому, з метою уникнення різноманітних скандалів і якихось таких речей, це буде проходити в національному суду Нідерландів.
Лариса Денисенко: Наскільки я розумію, існують відповідні конвенції, які зобов’язують Російську Федерацію, в тому випадку, якщо будуть підсудні з боку РФ, просто видати злочинців?
Антон Кориневич: Так, на моменті, якщо буде судове рішення Нідерландів, що громадянин Російської Федерації х винний у скоєнні цього злочину, то так, дійсно, видача може бути здійснена. Але ми говоримо про етап судового розгляду. І тут може бути безліч інших проблем, скажімо, Нідерланди можуть посилатися на міжнародні норми, а РФ скаже: ми своїх не видаємо. Тут можливі різні сценарії, але, безумовно, якщо буде рішення Нідерландів, то цим людям буде важче користуватися свободою пересування, навіть в межах тої ж РФ.
Лариса Денисенко: А як буде відбуватися процес?
Антон Кориневич: Процес буде відбуватися на основах кримінально-процесуального законодавства Нідерландів з урахуванням, визнання всіх тих дій, які відбулися тут, в Україні. Все те, що назбирали тут, все те, що було оформлено тут, відповідно до українського КПК – воно все визнаватиметься у Нідерландах.
Лариса Денисенко: Хто узагальнює і готує матеріали для передачі в Нідерландський національний судовий орган?
Антон Кориневич: Це інформація, яка знаходиться в не дуже відкритому судовому просторі, але я розумію, що це робить головне слідче управління СБУ, або інші слідчі управління СБУ, тому що з тої інформації, яка доступна з відкритих джерел, то саме Служба Безпеки бере участь від імені України у цій «Joint investigation team», тобто спільній слідчій групі з п’яти держав.
Лариса Денисенко: Хто в цій історії працює більш відкрито, хто більш детально розповідає про те, на якій стадії все зараз знаходиться?
Антон Кориневич: Це нормально, що інформація недоступна, тому що є таємниця слідства. Я думаю, що всі п’ять держав працюють добросовісно з метою притягнення до відповідальності винних. Я думаю, що давно всім очевидно, що винні громадяни РФ. І тут дуже важливо, показати зв’язок оцих російських громадян, які вчиняли ці дії, по суті з владою РФ, цей зв’язок з російськими посадовцями – це важливо. Я думаю, що те, що може викидатися у відкритий простір – його достатньо, найголовніше, щоб про цю трагедію не забували.
Лариса Денисенко: Як Російська Федерація реагує на публічні заяви і хід цієї справи?
Сьогодні для РФ найважливіший момент – це приховати зв’язок цих російських громадян з офіційними діями російської влади
Антон Кориневич: Російська Федерація хоче, щоб її не визнавали причетною до цих злочинів, тому я думаю, що сьогодні ясно, що ця дія вчинена або російськими громадянами, або під керівництвом російських громадян. Мені здається, що сьогодні для РФ найважливіший момент – це приховати зв’язок цих російських громадян з офіційними діями російської влади. Окей, це наші громадяни, але вони були у відпустці, вони добровольці. Якщо і хтось визнає винним – окей, але це не буде залежати від РФ. Для Нідерландів буде найголовніше притягнути винну особу до відповідальності, Україні, напевно, треба намагатися показувати оцей зв’язок, який, очевидно, РФ буде приховувати. І те, що «Бук» їхній зі Пскова чи ще звідкись, і те, що люди їхні в чині полковника чи генерала відповідали за ці всі дії і таке інше.
Лариса Денисенко: У який зараз бік йде слідство, чи загалом можливо це на даний момент довести, і які докази, на ваш погляд, будуть релевантними для цієї справи?
Антон Кориневич: Я думаю, що все це довести можна, хоча, звісно, це буде важко, але тут ми повинні іти від загального до спеціального. Ми говоримо про те, що РФ здійснювала загальний контроль над всім, що відбувається на території біля Торецька чи біля Сніжного, там де відбувалась ця катастрофа. Ми показуємо на мапах, які бачив весь світ, приватним службам розвідки, що все там контролювала РФ, що ті з’єднання бойовиків, які там знаходилися – керувалися конкретними російськими офіцерами, надати їх чин, військову посаду офіційну і неофіційну – за що вони відповідали у бойовиків, показати: хто привіз звідки БУК, що він не вкрадений в української армії на Донбасі, а привезений з Росії. Оці всі непрямі докази, якщо їх розставити по важливості, показати, що навіть якщо кнопку нажимав шахтар з Донбасу, який ненавидить українську владу, і стріляв він в український літак, то що він натиснув ту кнопку, бо йому так сказав зробити російський полковник, він натиснув кнопку на російському «Буку», його частиною чи з’єднанням керували російські офіцери, зарплатню він отримував з Російської Федерації. Таким чином, навіть вже сама людина, яка натиснула на гачок – вона не так важлива, як показати всю ту ситуацію, в якій це все відбувалося.
Лариса Денисенко: От Володимир Путін, чи можна говорити і міркувати про те, що ця вся справа прокладе місток саме до цього прізвища як головнокомандувача військами РФ?
Антон Кориневич: Я думаю, що ця конкретна справа не покаже пальцем на Путіна і не зробить його відповідальним, але вся та колекція справ, яка зараз є у нас, в міжнародній площині, пов’язаній з Донбасом, якщо ми це все зберемо докупи, то ми якраз і можемо показати, що оцю всю злочинну ситуацію створила Російська Федерація, і, звісно, РФ – це не аморфна одиниця, це конкретні люди, які відповідають за її політику, в тому числі, звичайно, і перші особи держави. Тобто одна справа – напевне ні, але в сукупності, показати, що все, що відбувається в Криму і на Донбасі – це Путін.