«Громадське радіо»
Донецьке телебачення в Києві — що потрібно для виходу на національні канали? Про це говоримо із Віктором Підлісним та Олексієм Білоусом із ДОДТРК (ДоТеБе).
Андрій Куликов: Что вы делаете в Киеве?
Віктор Підлісний: Специфіка нашого каналу вимагає розосередження працівників. Ми базуємось в Києві з безпекових міркувань і міркувань зручності та оперативності, хоча маємо територіальні редакції в Донецькій області (Маріуполь, Бахмут, Костянтинівка, Краматорськ та інші).
Андрій Куликов: С чьей помощью вы можете пробиться в эфир, а что вам мешает?
Віктор Підлісний: В публічних закладах ви не побачите програм, в основному — музику. У нас також немає порозуміння із місцевою владою на рівні області, я не розумію, чому. Ми слідкуємо за владою, але стоїмо на позиції жителів Донбасу, з чиєї позиції і оцінюємо діяльність влади.
Андрій Куликов: У вас правдивые новости, но почему мы не видим этого продукта на центральных телеканалах?
Віктор Підлісний: Це наша вина, ми мали б ініціювати цей процес. Ми співпрацюємо з деякими каналами, робимо для них сюжети.
Але в містах Донецької області важко було знайти професіоналів, тому для редакцій ми вишукували людей на місцях. Вони говорять «своєю» мовою, в них своє бачення. Ми показуємо сьогоднішній день і завтрашній — куди треба далі йти.
Анастасія Багаліка: З чого складається ваше мовлення? На кого ви орієнтуєтесь?
Олексій Білоус: Мовлення розпочалося з допомоги громадських організацій та мовників, третина ефіру відведена їм. Маємо новини власного виробництва, а також лінійку програм вечірнього прайм-тайму. Це програми соціального спрямування, ми показуємо, що в області є життя, що дітям необхідно вчитись, вступати до університетів.
Є програми-поради, що стосуються юридичної сфери. Наприклад, як дітям з непідконтрольних територій вступити до українських вишів. У нас працює сайт, там ми орієнтуємось, чого потребують глядачі. Є обмінні програми з іншими каналами.
Віктор Підлісний: У нас зараз завдання для працівників — виїжджати закордон для досвіду, обміну, щоб вони могли побачити те життя.
Зараз усі новини і програми робляться прямо на місцях, в територіальних редакціях. Навіть тепер маємо змогу виходити в прямий ефір. На минулорічний День незалежності вже робили перше спробу прямоефірного мовлення.