«Громадське радіо»
Що саме проголосували сьогодні у ВР, а що ні? Якою ціною був досягнутий необхідний мінімум у 300 голосів? Про це говоримо з експертом «РПР» Михайлом Жернаковим.
Анастасія Багаліка: Поговоримо про зміст змін. Що тепер буде з українським судочинством. Чи є це початком тієї судової реформи, яку хотіла громадськість?
Михайло Жернаков: Декілька слів скажу про свої спостереження за політичним процесом довкола. Не можна не помітити чергу подій. Спочатку у нас є «Трепак-papers» з «чорною бухгалтерією», потім у той самий час чи до того Партія регіонів заявила, що не буде голосувати за зміни Конституції в частині судоустрою, а потім раптово вона дає голоси у фінальному голосуванні.
Дмитро Тузов: Ви вбачаєте в цьому зв’язок?
Михайло Жернаков: Думаю про дві речі: їхня думка помінялася (значить на щось виторгувались). Друга: що їм запропонували за голоси? Інше питання — що саме пообіцяли, що сталося.
Анастасія Багаліка: Це зміни, які були потрібні чи компроміс?
Михайло Жернаков: Це компроміс у будь-якому випадку. На жаль, така більшість не досягається без компромісу. І це компроміс з Партією регіонів, з популістичними фракціями, а не конструктивних і демократичних політичних сил.
Анастасія Багаліка: Яка суть цих змін?
Михайло Жернаков: Це довгоочікувані зміни. Вони отримали схвальну рекомендацію європейських інституцій.
За сутністю це деполітизація судів, усунення політичних органів від питань кар’єри судді, можливості для оновлення суддівського корпусу, створення нового Верховного суду, добір суддів КС на конкурсних засадах, зменшення ролі прокуратури. Це багато позитивних можливостей. Ніхто не гарантує, що позитивні речі, закладені в Конституцію, будуть впровадженні так, як треба.
Дмитро Тузов: Дворічний перехідний період — не забагато?
Михайло Жернаков: Це теж частина компромісу. Автор законопроекту, президент України, очевидно, не хоче швидко позбавлятися повноважень контролю над суддями. Це теж цілком збігається з часом перебування його в ролі президента.
До цього потрібно було доходити — ми 20 років є з Конституцією, яка приймалися соціалістами, комуністами.
Добре, що сьогодні ми впровадили ці зміни. Ними можна зманіпулювати, але головне те, що надалі вони закладають можливість деполітизувати суди.
Анастасія Багаліка: Антикорупційний суд з’явиться згідно реформи?
Михайло Жернаков: Він поки не з’явиться. В перехідних положеннях написано, що для його створення потрібне прийняття окремого закону, який визначить його особливості, добір суддів і т.д. Погано, що він не створюється одразу. Але добре, що він не створюється так, як все решта.
Є велика загроза, що новий Верховний суд буде не набагато кращим, ніж той, який ми маємо.
Процедура добору суддів така сама — вона повністю віддана ВККС. Є велика загроза, що сюди втручатиметься політичні органи, зокрема президент. Якщо взяти Антикорупційний суд, велика корупція — зачіпання інтересів одного з 5-7 володарів держави. Щоб суд був спроможний ухвалювати рішення проти їхніх інтересів, саджати їх самих, партнерів — повинні бути судді з гарантіями незалежності, високі зарплати, гарантії фізичного захисту.
Дмитро Тузов: Якщо судді підозрюються в корупційних змінах, чи ті зміни, прийняті сьогодні, дають можливість притягати їх до відповідальності? Існує проблема недоторканності суддів.
Михайло Жернаков: До корупційних злочинів питання недоторканності має опосередкований стосунок. Недоторканність — це те, чи можна судді обмежити волю без рішення ВР. Тепер це буде Вища рада правосуддя. Хоч можна й сперечатися, чи орган, де є більшість суддів буде радо давати таку згоду, але це вже не буде рішення політичного органу.
Обмеження суддівського імунітету не поширюватиметься на затримання, яке проводиться після вчинення злочину або під час його вчинення. Якщо суддя, не дай Бог, вбиває когось або застосовує фізичне насильство, взяв хабар — це зафіксовано і його хочуть затримати, ми повинні мати можливість затримати його на місці злочину. На сьогодні виходить парадоксальна ситуація: суддя приходить, робить все, що завгодно, це фіксують органи внутрішніх справ, але не можуть затримати його. Якщо суддя, не дай Бог вбив когось чи сів п’яний за кермо, то не потрібно чекати, поки збереться Вища рада правосуддя і скаже, що так не можна робити. Він тоді не діє як суддя, а просто як людина, яка так само підлягає кримінальній відповідальності.
Запроваджується ще одна підстава звільнення судді: неможливість доведення законності походження майна. Вона дуже важлива, адже на сьогодні бачимо, що відбувається з кваліфікаційним оцінюванням. Суддя пояснює своє майно різними способами, і з ним нічого не можуть вдіяти. На сьогодні це буде підставою для відповідальності. Крім того, вони будуть заповнювати декларацію доброчесності, де будуть самі зазначати чи брали, мали і т.д. А також заповнюватимуть декларацію родинних зв’язків, яка допоможе знайти конфлікти інтересів.
Анастасія Багаліка: Зміни до Конституції у частині правосуддя: чого не буде, а що буде?
Михайло Жернаков: Припиняються повноваження суддів, призначених в період Януковича. Вони повинні будуть проходити прозорий конкурс, щоб знову обійняти посаду. Це стосуватиметься близько тисячі суддів. Решта суддів призначені вже безстроково.
Дмитро Тузов: А якісь положення про люстрацію при цьому будуть діяти?
Михайло Жернаков: Посилання на закон про люстрацію буде в декларації доброчесності. Суддя повинен буде визначити, чи поширюються на нього заборони, визначені цим законом.
Анастасія Багаліка: Як буде наставати дисциплінарна відповідальність?
Михайло Жернаков: Ті механізми, як ми пропонували: Громадська рада доброчесності, щоб громадськість, журналісти, експерти, юристи, адвокати могли обробляти інформацію стосовно судді і визначали довіру чи недовіру до судді. Цей орган міг би акумулювати, систематизувати інформацію, а тоді давати обґрунтований висновок, довіряє вона судді чи ні.
В проекті закону це кастрували. Тепер там висновок Громадської ради доброчесності носить характер інформації, яка може розглядатись або ні ВККС. Фактично звели нанівець ідею в цілому.
Це одна з найбільших «зрад», яку я бачу в цьому проекті закону.
Коли побачимо остаточний текст закону — вийдемо з експертною думкою і скажемо, чи він, бодай теоретично, дозволяє на належному рівні впровадити ці ідеї або ми стикнулись із фікцією.
Дмитро Тузов: Чи можливі зміни у такому разі?
Михайло Жернаков: Так. Для зміни до Конституції потрібен складний процес і триста голосів, для точкових змін до закону — 226 голосів і не обов’язково два читання.
Анастасія Багаліка: Але і політична воля також.
Михайло Жернаков: Так. Але стосовно цього, що відбулося сьогодні, (політичний тиском, договорняки, змістом закону) я не знаю, радіти чи плакати.
Все, над чим працювали більше двох років, може звестися нанівець саботажем на рівні виконання закону, положень Конституції.
Дмитро Тузов: А хто буде членами ВККС? Чи свідомі ми того, наскільки кристалічно чесними мають бути ці люди?
Михайло Жернаков: Ми свідомі того, що вони мають бути такими. Але на сьогодні вона складається з 14 осіб, більшість із яких є суддями. За цим законом вона доповниться ще двома членами (від омудсмена і керівника ДСА, який, до речі, підпадає під закон про люстрацію). Скоригувати положення закону можна. Він набирає чинності тільки через три місяці.
Дмитро Тузов: Який захист матимуть судді у зв’язку із змінами? Чи не означає відтермінувати на два роки перехідні положення те, що впродовж цього часу судді залишатимуться під впливом політиків і політичних сил?
Михайло Жернаков: Ми не можемо одразу сподіватися, що ми натиснемо 335 кнопок — і на наступний день всі судді стануть чесними, політики не втручатимуться. Це еволюційний процес. Це відтермінування — не найбільша «зрада». У цій політичний ситуації досягти навіть такого — уже великий успіх. Як цими повноваженнями розпорядиться президент — це його власна політична відповідальність. На думку багатьох експертів, президент в судовій владі будує вертикаль під себе, як це відбулося із політикою, Генпрокуратурою і рештою.