Експортна стратегія України, або як нам вийти з економічної кризи?

Про стратегію експорту України у 2016-2020 рр. говоримо з головою правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігорем Бураковським.

Сергій Стуканов: Інформація про заповільнення падіння експорту  означає, що слова президента, про вихід України з економічної кризи підтверджуються на цифрах по експорту?

Ігор Бураковський: Я б розглядав українську економіку в цілому. Якщо подивитись на нинішню ситуацію, ВВП за перший квартал 2016-го року за попередніми оцінками складає майже 100% від того, що ми мали у минулому році. Це свідчить про те, що відбувається певна стабілізація. Тепер багато що залежатиме від світової кон’юнктури. Таке зростання треба буде підтримувати дуже продуманими відповідальними інструментами економічної політики.

Сергій Стуканов: Були опубліковані цифри щодо структури експорту. Бачимо, що майже 43% належить агропромисловому комплексу та харчовій промисловості. Металургія має 22%, машинобудування — 12%. Ця зміна структури експорту позитивно чи негативно відбивається на нашій економіці?

Ігор Бураковський: На світовому ринку можна і слід продавати будь-які товари. Якщо можемо продавати щось дорожче, варто робити це (чи буде це зерно, чи продукти харчування, чи метали). Якщо подивитись на структуру експорту, то вона є традиційною певною мірою. Кілька років тому була майже така ж структура.

Ми маємо великі проблеми, пов‘язані з українським машинобудуванням. Це питання модернізації економіки та країни. Що стосується сільського господарства, ситуація двоїста. У світі сьогодні стабільний попит на продукти харчування. В цьому сенсі Україна сьогодні є одним з провідних експортерів зерна та інших продуктів. Ми, приблизно, входимо в десятку найбільших виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Якщо ми розглядатимемо окремі види таких товарів, рівень доданої вартості тут сьогодні дуже зріс. Ми не повинні дивитись на сільське господарство як щось примітивне. Використовується велика кількість обладнання, елітний насіннєвий матеріал, складна логістика.

Сільське господарство стає схожим на високотехнологічну галузь.

Коли сьогодні йдеться про передові у міжнародній торгівлі країни, це ті, які також і займаються постачанням послуг. Україна тут має певні переваги. Ми входимо у десятку найбільших постачальників програмного забезпечення. Наші програмісти активно працюють в розробці додатків.

На сьогодні маємо дві проблеми. Наш експорт є дуже концентрований. Він виходить на кілька товарних ринків. Якщо на ринку відбуваються проблеми, ясно, що і у нас проблеми. З іншого боку, має відбуватися постійний пошук нових ніш та товарів.

Сергій Стуканов: Дніпропетровська область показала негативний внесок в динаміку експорту українських товарів в першому кварталі. Здивував додатній баланс Луганської області. З чим це пов’язано?

Ігор Бураковський: Я б не говорив про успіх. За великим рахунком держава не може регулювати експорт чи імпорт. Думаю, пояснення треба шукати в самій статистиці. Сьогодні проблема в тому, що, враховуючи військовий конфлікт з Росією, у нас розірвалося багато технологічних зв’язків. Тому товари, які ми могли спокійно експортувати на зовнішній ринок, сьогодні складно виготовляти, бо комплектуючі, наприклад, йшли з Луганська, з непідконтрольних Україні сьогодні Донецьких регіонів.

Дніпропетровська область — один з центрів українського машинобудування. Але коли йдеться про проблему цієї галузі, вона потребує модернізації. Також певна частина ринків закривається для нас. Йдеться про російський ринок, адже ми значну частину експортували до Росії та колишніх країн СНД.

Сьогодні ми маємо чотири чинники, які негативно впливають на експорт. Це економічна криза в країні. Також це проблема валютних обмежень, яку маємо на сьогодні. Третя — неширокий асортимент української машинобудівної продукції, а також має бути посилена її якість. І останнє — бізнес має бути більш активним на світових ринках. Попри проблеми, пов’язані з конкуренцією.

Анастасія Багаліка: Часто говорят, что ситуация на востоке Украины, трудности олигархического бизнеса упростили выходы на западные рынки для «малых игроков». Это так?

Ігор Бураковський: Кілька разів імплементація угоди про вільну торгівлю відкладалася у зв’язку з політичними причинами. До цього часу ЄС у якості замінника угоди про вільну торгівлю надавав автономні торгівельні преференції. Це пільговий режим для доступу українських товарів на європейські ринки.

На питання, чи скористалися вони таким режимом, приблизно 33% компаній сказали, що так. Це 33% малого бізнесу і 33% середнього бізнесу, біля 31% великого бізнесу. Багато українських бізнесменів вже розглядають зовнішній ринок не як екзотику, а ринок, куди треба виходити.

Анастасія Багаліка: А внутреннеукраинские рынки?

Ігор Бураковський: Бачимо ситуацію в країні, що різко впали доходи населення. Падає платоспроможний попит. Люди не купують дорогі речі. Бачимо, що сьогодні завозяться товари низької цінової категорії або середньої. Це свідчить про те, що якщо ми не можемо купувати імпорт, то є проблеми з закупівлею національних товарів. Є й проблема, що для багатьох українських галузей зовнішній ринок був домінантним. До 70-ти% металургійного виробництва йшло на закордонний ринок. Такі квоти ми не можемо швидко компенсувати за рахунок національного ринку. Ми маємо кризу, але з іншого боку, і нереформовану економіку. Вона гальмує розвиток ринку, споживацького попиту.

Анастасія Багаліка: У Украины была комплексная стратегия видения того, на кого нужно ориентировать экспортную стратегию?

Ігор Бураковський: Ключова проблема української стратегії в тому, що мета будь-якої стратегії — створення сприятливих умов для експортерів. Комплексного бачення, як розвивати експорт в плані політики, інституцій, створення пільг, на жаль, не було.

Сергій Стуканов: Ваш інститут бере активну участь у розробці національної стратегії. На якій ви позиції: невтручання держави чи активна її боротьба, щоб ми потрапили на ринки?

Ігор Бураковський: Це дуже глобальне питання. Перша наша теза полягає в тому, що ми повинні розглядати сприяння експорту в двох вимірах. Перший — має бути активна роль держави виходу на зовнішні ринки. Друга — експорт починається вдома. Якщо це так, то повертаємось до питань оподаткування, захисту прав інтелектуальної власності і т. д.

Анастасія Багаліка: Как может растянуться процесс украинской экономики наверх?

Ігор Бураковський: Думаю, в цьому році матимемо невеликий плюс. Можемо сперечатися, чи це буде 1-2% зростання ВВП. Хоча це дуже мало, враховуючи, що у нас стагнація, економічна криза почалась з 2012 року. Для відчутних змін, ми щорічно повинні зростати на 5-7%. Таке зростання ми повинні забезпечити на 8-10 років.

Сергій Стуканов: Як експорт пов’язаний з імпортом?

Ігор Бураковський: Нема жодної країни, яка б виробляла усе самостійно, займалась експортом. Якщо хочемо розвивати експорт, ми повинні відкривати національний ринок. Ми повинні і переосмислити, що ми можемо експортувати, експортувати туди, де ми можемо це робити. Також ми повинні звертати увагу на можливості «зроблено Україною» і «зроблено в Україні за замовленням відповідних партнерів».

Сергій Стуканов: Коли буде готова національна стратегія?

Ігор Бураковський: Це питання не зовсім до нас. Ми підготували текст, дослідження і віддали Міністерству економічного розвитку і торгівлі.