Епізод з «харківськими угодами» може увійти до «справи Януковича», - Чорновіл

Ще в 2010 році голосування за так звані «харківські угоди» далося з боєм. Адже ще тоді опозиція називала це голосування чорною датою в історії України. У нас в студії очевидець цих подій Тарас Чорновіл.

Ірина Сампан: Опозиція і ви, зокрема, не голосували за «харківські угоди», і вже тоді було сказано, що це буде чорна пляма в історії України та шлях до окупації Криму. З якою риторикою ви тоді спілкувалися з колегами?

Тарас Чорновіл: Це питання проходило в нас на комітеті закордонних справ, де я був тоді заступником. Ми висловили позиції, що дана угода є абсолютно ущербною в міжнародному правовому плані, вона є недопустимою, і, можливо, навіть антиконституційною. Тому що це є продовження перебування іноземної бази на території України, що не передбачено українською Конституцією.

Я в своєму виступі на комітеті наполягав на економічній ущербності: ця угода була жорстко невигідна для України, і давала можливість Росії в будь-який момент відігратися на нас. Тобто всі недостачі через знижку в 100 доларів у випадку припинення цієї угоди могли бути стягнені з України.

Тобто угода в юридичному плані була настільки збиткова, що є підстави сьогодні говорити про, що вона могла бути кримінальним злочином.

Анастасія Багаліка: У що може вилитися розслідування, яке проводилось?

Тарас Чорновіл: Справа про «харківські угоди» може бути задіяна як додатковий елемент важелю у справі Януковича. Генпрокурор має бажання не затягувати процес і отримати перший вирок по справі державної зради Януковича навесні.

Отже, ця справа по угоді може лягти в основу звинувачення проти Януковича, також вона може піти звинуваченням проти Азарова, тому що формально уряд підписував «харківські угоди» і підписував їх в абсолютно невигідний Україні спосіб. Якщо там були спеціальні розпорядження від президента, які делегували уряду спеціальні повноваження підписувати, то справу проти Азарова буде важко піднімати. Але якщо їх не було, то ця справа можлива.
Плюс, напевно, виникне питання і про відповідальність голови ВР — тоді це був Володимир Литвин, якого ще ховали під парасольками від яєць, що летіли в його бік. Якщо буде доказано, що відбулися процедурні порушення за підписом Литвина, то його можна притягнути до відповідальності.

Ірина Сампан: Я пропоную згадати ці події, і ми представляємо відео «5 каналу» в момент голосування за «харківські угоди» на весні 2010 року.

 

 

Анастасія Багаліка: Я згадую ті часи і розумію, що ми тоді настільки звикли до бійок у Верховній Раді, що для нас це була норма, а зараз дивлюсь на це як на дикість.

Тарас Чорновіл: На той момент це був певний екстрим, але всі розуміли, що фактично відбувалась здача Криму.

Ірина Сампан: Регіонали говорили, що не будується нова база, а Чорноморський флот продовжує діяти на ґрунті старої.

Тарас Чорновіл: Я думаю зараз слідство визначить мотиви. Якщо слідство їх не виявить, то, можливо, доведеться звертатися да Конституційного суду та з’ясовувати, чи мали право ставити на голосування таке питання. Мені здається, що конституційність цієї події дуже сумнівна.

У той день голосування були деякі нюанси. В’ячеслав Кириленко помилився, насправді там ніяких чужих боксерів не було, це просто було перше голосування, на яке раптом прийшли всі регіонали, яких ніхто ніколи не бачив. І їх сприйняли як бандитів. І один з таких депутатів-регіоналів, який прийшов тоді перший раз, розбив голову Олесю Донію. Ще один регіонал, який колись був вишибалою, прийшов вдруге і теж брав участь у бійках і штовханині. Тобто це були справжні депутати.

Також був момент, в якому б не завадило розібратися. Ми почули обурений виступ Юлії Тимошенко, але наступного дня виступав Путін, який здивовано говорив, що не розуміє, в чому проблема. Нещодавно були вибори президента України, де два основних кандидати — Янукович і Тимошенко йому пообіцяли, що буде продовжено перебування Чорноморського флоту в Севастополі. Я не чув спростування ні від Януковича, ні від Юлії Володимирівни.

І коли відбулася війна з Грузією, Юлія Володимирівна не дала заблокувати Севастопольську бухту і підтримала вторгнення російських сил в Грузію, то я припускаю, що два основних кандидати дійсно йому цю угоду пообіцяли.

Анастасія Багаліка: На вашу думку, якби тоді не підписали «харківські угоди», чи відбулася б анексія Криму?

Тарас Чорновіл: Я думаю, що вона все одно відбулася би. Тому що згідно з діючими нормами Конституції до 2016 року в Криму мала б перебувати база. РФ.

Крим можна було б врятувати тільки, як би не відбулося того ганебного засідання РНБО. На той момент РНБО мало повноваження дати розпорядження командирам військової частини відкрити пакет з відповідним номером, який лежить в сейфі кожного командира на випадок вторгнення. Військові просто мали би вийти з військових частин, а їх примусили скласти зброю в зброярні кімнати.

В мене такі відчуття, що Крим ми втратили навіть не через нерішучість, а через зраду. Тому що велике питання, чи Росія ризикнула би вводити свої війська в Крим, якби це передбачало вихід на лінію, де стояли б українські війська в повному озброєнні. І тоді б Росія повинна була почати бойові дії, і я не впевнений, що Путін би наважився на повну анексію.

Ірина Сампан: Якщо цю справу передати до міжнародних інстанцій, чи можемо ми чекати на якісь додаткові санкції? Чи це просто плюс до великої справи Януковича?

Тарас Чорновіл: Поки що справа розглядається по суті, і ця справа військовою та генеральною прокуратурою розглядається як злочин. Наразі треба довести, що це дійсно злочин, перевірити факти, провести десятки експертиз, сотні допитів, коли буде визначатися, чи були злочинні дії та порушення Конституції під час підписання цієї угоди. Якщо буде доведено конкретні злочини, то будуть відкриватися справи вже проти конкретних осіб — Януковича, Азарова, міністра закордонних справ і т. і.

Ірина Сампан: Чому за цю угоду голосували деякі депутати із блоку Тимошенко і «Нашої України»?

Тарас Чорновіл: Тому що не потрібно продавати місця у списках. Таке відбувається не в перший раз. В 2006 році, коли Янукович знову став прем’єр-міністром, депутати раптом почали перебігати з партії «Батьківщина» в «Партію Регіонів». Я сам був в тій фракції і добре знаю всіх цих людей. Ну як кум Клюєва опинився в прохідній частині партії «Батьківщина»? Як там опинилась близька подружка Януковича? Це були люди, які мали б піти в списки «Партії Регіонів». Але відбулася проста річ: були винесені місця на продаж у партії «Батьківщина». І той же кум Клюєва міркує, що в «Партії Регіонів» теж потрібно платити за місце та ще й за виборчу кампанію. А тут просто продаються місця. І можна згодом просто перейти в потрібну партію. І так відбувалося часто.

Коли обрався новий парламент, здавалося, мало б бути все чесно, але знову люди побігли до «Партії Регіонів». В той момент не було такого масового перебігання, тому що діяли норми імперативного мандату. І вийти з фракції «Батьківщина» ці люди не могли, тому що тоді вони були б позбавлені мандату. І тому, перебуваючи в «Батьківщині», люди, будучі по суті частиною регіоналів, голосували за свої інтереси.