«Громадське радіо»
У студії співачка Ейра та Анна Заклецька-Буряк і Ольга Нестеренко (дует «Врода»).
Михайло Кукін: Як виникла ідея разом записати пісню на Євробачення?
Ейра: Тут Євробачення вже йде як другорядне. Спочатку була народжена пісня. І мені в маревах прийшло бачення, що я маю однозначно співати з дівчатами дуету «Врода».
Ми зібрались на репетицію — одразу вибудувалися наші чудові каскади голосів. І вже потім, коли якось говорили про Євробачення, це було зрозуміло само собою.
Ольга Нестеренко: Пісня нас дуже вразила. Коли подзвонила Світлана і сказала, що є така пісня, це була пропозиція, яку не можна пропустити в житті.
Анна Заклецька-Буряк: І все було дуже логічно: як не крути, ми зі Світланою давно знайомі, обидві вчилися в Києво-Могилянській академії. Коли ми їздили в зону АТО в складі «Батальйону Соломії Вітвіцької», у нас з’явилася традиція співати акапельно пісню «Ой, верше мій, верше» (з Романом з гурту «Українські барви» і Сергієм Танчинцем — лідером гурту «Без обмежень»).
Михайло Кукін: Коли ви востаннє були на сході?
Анна Заклецька-Буряк: У вересні. Тоді ми подорожували з Анжелікою Рудницькою і Лесем Подерв’янським. Виступали тоді перед військовими. Наступного разу ми збираємось вкінці січня знову приїхати до хлопців, а зараз плануємо маршрут і по факту різдвяних свят хочемо привезти благодать та в зимову пору трішки зігріти своє творчістю.
Михайло Куін: Вас, до речі, поєднує не лише спільна пісня та поїздки в зону АТО, але є і плани подальшої співпраці. Розкажіть про це.
Ейра: Ви нас розкручуєте на секрети, які ще ніхто не знає! Ми трішки привідкриємо таємницю, що ми готуємо дещо всеукраїнське, гучне, спільне і тривале. Справді, буде і ще одна пісня. Але не тільки вона.
Анна Заклецька-Буряк: Плануємо втрьох синергетично порадувати Україну своєю спільною творчістю і в рамках цієї задумки побуваємо на Донбасі.