Громадське радіо
Про пенсійну реформу говоримо з Юрієм Ганущаком, директором Інституту розвитку територій.
Ірина Соломко: Ви нещодавно презентували у нас в студії пенсійну реформу, але прогресу досі немає.
Юрій Ганущак: Думаю, що прогрес і розуміння прийдуть, уряд достатньо залежний від зарубіжних донорів. А вони уважно слідкують за балансом грошей і вимагають реформ. І пенсійна реформа тут є стрижневою, бо дефіцит пенсійного фонду величезний – це 150 млрд грн, коли 100 млрд іде на оборону і стільки ж на обслуговування боргу. Тому такий дефіцит бюджету – це постріл в майбутнє, не можна змінювати ставки без проведення реформ.
Розрахунки пенсійних внесків – це просто математика. Людина повинна відкласти на пенсію стільки, скільки вона отримуватиме на пенсії. Середній термін перебування на пенсії – 20 років, тому, відраховуючи третину зарплатні протягом 40 років роботи, людина на пенсії отримуватиме дві третини. Це нормальний коефіцієнт заміщення, бо наше населення старішає.
Парадокс в тому, що кошти за людину перераховує роботодавець, він сприймає це як фіскальний тиск. Але можна ввести «брутизацію», тобто коли людина податки сплачує сама, це зменшить фіскальний тиск. Таким чином, соціальна держава примушує розуміти, що ти сам заробляєш на пенсії. В пропонованій системі можна також вийти на пенсію, якщо наявні кошти перевищують життєвий рівень.
Андрій Куликов: Чи постає питання обов’язку виходити на пенсію?
Юрій Ганущак: Я вводжу термін «вік немічності», тобто коли працездатність людини падає настільки, що вона не може виконувати зобов’язання перед роботодавцем. Цей вік вищий за пенсійний. Для тих, хто не відклав на пенсію, тут можуть працювати програми соцзахисту.
Ірина Соломко: Поясність детальніше механізм пенсійної системи.
Юрій Ганущак: При нульовій інфляції людина повинна відкладати 30% від своєї зарплати, щоб потім мати пенсію, яка становитиме 60% від зарплати. Щоб зберегти вартість цих грошей, потрібно індексувати внески на середню зарплату з відповідним річним індексом, а не на інфляцію. При виході на пенсію маємо вихідний індекс, який ділимо на середній вік перебування на пенсії. Отримуємо пожиттєвий коефіцієнт, який множимо на середню зарплату. Таким чином, пенсія росте із середньою зарплатою. Це захищає і працюючих, і пенсіонерів.
Андрій Куликов: Якщо людина помирає до пенсії, чи можна ці кошти передати родичам?
Юрій Ганущак: Ні, у кожного свій страховий випадок. Держава зацікавлена у тому, щоб людина не піддавалась впливу популістів, що хочуть знищити цю державу.
Я представляв свою систему і міністру соціальної політики, декілька разів спілкувався з представниками МВФ. Це їх зацікавило, бо моя система планово-профіцитна (вона дозволяє через п’ять років вийти з дефіциту), соціально справедлива, очищена від невластивих соцфонду виплат по інвалідності, військовим.
По цій системі для виходу на пенсію у 45 років необхідно сплачувати не 30, а 50 відсотків від зарплатні. Така очищена система працює тільки зі страхових внесків та програми соцзахисту, де оцінюється факт добробуту людини.
Андрій Куликов: Що відомо про про пенсійну систему на тимчасово окупованих територіях?
Юрій Ганущак: Виплати бюджетникам плануються тільки по видатках, 10 відсотків власні, все інше привозиться готівкою з Росії. Якщо збалансувати бюджетну систему їм не вдасться, тоді не вийде і з пенсійною.
Ірина Соломко: Як ви співпрацюєте з депутатами та міністерством?
Юрій Ганущак: Важливо пам’ятати, що ця пенсійна система є надзвичайно поганою для політиків, бо в ній немає маневру. Нова система заохочує людей дбати про свою пенсію. Людина чітко усвідомлює, скільки вона буде отримувати на пенсії. Це вигідно для економіки, але нестерпно для політиків, бо вони не можуть мобілізувати найбільший електорат, пообіцявши їм пенсії. Саме тому, напевно, міністр не хоче брати її до уваги.