Розбираємо ситуацію із передачею об’єктів культурної спадщини у концесію із заступницею голови комітету України з питань духовності і культури Іриною Подоляк, очільником Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького Тарасом Возняком та головою Львівської обласної державної адміністрації Олегом Синюткою.
Сергій Стуканов: Якщо область не має грошей довести до ладу пам’ятку, концесії — це вихід?
Ірина Подоляк: Впродовж десятків років держава не фінансувала реставрацію, консервацію чи ревіталізацію пам’яток. А пам’ятки руйнуються, щоб їх зберегти, потрібно щось робити. На моє глибоке переконання, концесія — нормальний і цивілізований спосіб. Але, як все, що відбувається у нашій країні, концесія передбачає прозорість, відкритість і конкурсність.
Завдяки інформації, яку нам вдалося отримати, ми сподіваємось, що ми зупинили непрозорість процесу.
Уже були випадки передання замків в концесію (на Львівщині, в тому числі). На жаль, жоден з цих випадків не був успішним. На об’єктах не відбувалися роботи щодо реставрації, консервації, вони продовжували руйнуватися. Обидва концесійні договори були розірвані.
Сергій Стуканов: Зараз на зв’язку Тарас Возняк, директор Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького. Як ви дізналися про ситуацію?
Тарас Возняк: Я дізнався про звернення через місяць після того, як воно було написане, з телефонного дзвінка від Міністерства культури, де ці документи випадково виплили. Це було для них певним сюрпризом, вони просили мене підготувати пакет документів про юридичний стан комплексу. Це не один замок, а чотири об’єкти: замок, парк довкола нього, гетьманський заїзд і храм навпроти. Чомусь у розпорядженні написано про один об’єкт.
Що стосується юридичного статусу об’єкта, на запит галереї щодо того, чи Підгорецький замок зареєстрований в фонді держмайна як державна власність, відповідь була, що він не подавався на реєстрацію, тому він не в реєстрі. Практично весь комплекс юридично висить у повітрі і не є держвласністю.
Ілона Довгань: Як ви ставитесь до того, що замок може бути переданий в концесію?
Тарас Возняк: Замок на даний момент українська держава підняти не може. Вартість відновлення, щоб замок виконував музейну, представницьку, можливо, бізнесову функцію — 25-30 мільйонів євро. Я не вірю, що в Україні є меценат чи бізнесмен, який вкладе ці гроші в Підгорецький замок. У цьому році прибутки зі збору білетів з цього замку склали близько 700 000 гривень. Це дуже немало для того стану, в якому знаходиться замок. Але чи це цікавить концесіонера, який має викласти 25-30 мільйонів євро? Думаю, ні.
В цьому контексті, напевно, йдеться про щось інакше, не про реставрацію, а про відбудову. Різниця дуже велика. Реставрація коштує в 5-10 разів більше, а відбудова — це можна зробити придорожній готель з рестораном і пофарбувати польською «снєжкою» стіни та на цьому завершиться відновлення.
Ми хочемо зберегти свою історичну пам’ять чи зробити з об’єкта придорожній генделик? Вже не кажучи про те, що цей об’єкт — не тільки наша історична спадщина, а і литовська. Останні власники замку — литовські магнати, які приїжджають, мають певні бачення. Вони б навіть хотіли повернути частину до замку, але до ресторану чи генделика вони це явно не повернуть.
Сергій Стуканов: Наскільки я знаю, закон про концесію не передбачає передання в концесію замків.
Ірина Подоляк: В існуючому законі не передбачено передання в концесію пам’яток національного значення. Коли минулого тижня я мала телефонну розмову з заступницею міністра економіки Юлією Ковалів, вона зазначила, що зараз Міністерство економіки з ЄБРР працюють над новим законом про концесію. Як бачимо, старий закон не працює. Ми телефоном категорично погодилися з тим, що в законі мусить бути прописана окрема стаття і процедура щодо надання в концесію пам’яток культури національного значення.
З паном Олегом Синюткою ми двічі спілкувалися телефоном. Під час другої розмови голова ОДА запевнив мене, що якщо буде відбуватися концесіонування замків на Львівщині, це буде відбуватися прозоро, конкурсно і відкрито.
Сергій Стуканов: У нас на телефонному зв’язку є Олег Синютка, голова Львівської ОДА. Коли було звернення до Кабміну щодо передання в концесію замку, йшлося про один об’єкт?
Олег Синютка: Я абсолютно розділяю думку пані Ірини, що найважливішим питанням є нормативний документ, який би визначав питання концесії об’єктів культури. Якщо ми йтимемо по існуючому законодавству, можемо отримати такий результат, як був з іншими об’єктами. Тому ми запропонували розробку нового нормативного документа, який би стосувався можливості передачі в користування об’єктів культури, зокрема замків.
Ілона Довгань: Ви звернулися до Кабміну з проханням погодити передачу замку в Підгірцях в концесію?
Олег Синютка: Якщо ви прочитаєте мій лист, там стоїть питання, що необхідно розробити положення про передачу в концесію.
Ілона Довгань: Як ви це бачите? Вже визначилися, кому?
Олег Синютка: Перший крок — положення, яке повинно пройти процедуру регуляторного акту, а там передбачено громадські слухання, які б визначили плюси і мінуси документу. Другий етап —перелік об’єктів, які ми можемо передавати. Тут повинна бути участь громадськості, фахівців, усіх зацікавлених. Тільки після цього ми повинні створити конкурсну комісію, де мали б бути фахівці від культури, громадські діячі, авторитети, чиновники, тільки тоді оголосити публічний конкурс про конкретний об’єкт.
Сергій Стуканов: На яких умовах можна було б передавати і на скільки часу?
Олег Синютка: Це питання положення, яке треба розробити. Однозначно, це має бути достатньо тривалий час, якщо ми хочемо, щоб це було результативно. Для мене важливіше чітко визначити процедуру, коли громадськість має мати можливість безперешкодного платного чи безкоштовного доступу до об’єкта.
Ілона Довгань: Ви можете гарантувати, що весь цей механізм буде прозорим?
Олег Синютка: Обов’язково. По-іншому нам не дозволить громада.
Сергій Стуканов: Пані Ірино, які ваші коментарі?
Ірина Подоляк: У листі, скерованому на прем’єр-міністра, згадувався один конкретний об’єкт — пам’ятка культури національного значення Підгорецький замок. Те, що слід розробити нормативну базу окремо під замки, — це теж вже очевидно для усіх задіяних у процесі. Щодо процедури, як передавати, на яких умовах, діючий закон і підзаконні акти мають її. Але вона не стосується об’єктів культурної спадщини, які є специфічними і особливими об’єктами у концесійному процесі. Концесійні договори переважно укладаються на довгий період часу. Ми повинні розуміти, що договір концесії, який є затратним щодо інвестування, це довгий важкий процес, який не дає прибутків вже завтра. Той, хто інвестуватиме в об’єкт повинен розуміти, що це на роки.