Історії бійців АТО неможливо забути, — поет з Ужгорода Мирослав Гончарук-Хомин

Гість ефіру – поет Мирослав Гончарук-Хомин.

Мирослав Гончарук-Хомин: Вірші я пишу зовсім недовго, з кінця третього курсу університету. Початок цього творчого процесу був дуже банальний. Це була чергова невдала юнацька любов. В межах юнацького максималізму ти хочеш розповісти про це всьому світу. Але потім ти розумієш, що в житті є важливіші проблеми, існує соціальна тематика, громадська тематика творчості, особливо на фоні тих подій, що відбуваються в країні. Вже, напевно, п’ятий рік я шукаю цю свою тематику в поезії.

Сьогодні я хочу додати своїй поезії громадської колоритності, щоб вона була соціально значущою.

Олена Бадюк: Скільки збірок маєте на сьогоднішній день?

Мирослав Гончарук-Хомин: Вже маю п’ять випущених. Готуємо шостий арт-бук.

Дуже значимими я вважаю тільки останні дві книжки, тому що вони були написані в більш зрілий період, коли мені було 23 – 25. Вони мають для мене емоційну та творчу вагу. Перші три, напевно, є феноменом графоманства.

Олена Бадюк: Події Революції Гідності вплинули на вашу творчість?

Мирослав Гончарук-Хомин: Однозначно. Це нормально, коли соціально значущі події формують цілий пласт літератури, яка аналізує цю тематику, літератури, за якою наші правнуки будуть художньо вивчати ці події.

На фоні Революції Гідності була написана остання збірка «Моя підростаюча зброя». Зброя тут як сентенція покоління, яке повинно підрости і змінити все в цій країні, в цьому світі щоб ми добилися якісних змін. Це найтонша збірка. Я цим пишаюся. Це означає, що ти маєш смак вибрати найбільш якісне, чим ти хочеш поділитися з читачем. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.