Минуло два роки після важкої оборони Донецького аеропорту, після чого українські бійці відійшли в сторону Пісок. А на місці аеропорту залишилися руїни. Останні дні оборони згадаємо з безпосередніми учасниками подій.
21 січня 2015 року після важкої 242-денної оборони Донецького аеропорту українські бійці відійшли в сторону Пісок. На місці аеропорту залишилися руїни. Два термінали, метеовежу і злітну смугу майже дев’ять місяців утримували українські добровольці, десантники, розвідники і артилеристи. Минуло 2 роки. Ми хочемо нагадати про тих, хто ціною власного життя захищав точку на карті, яку в один момент охрестили стратегічною, але про необхідність утримувати яку до сих пір сперечаються. Міноборони після завершення оборони ДАП нарахувало 28 зниклих. Про точну кількість загиблих і поранених також до сих пір не відомо. Цифри призводять найрізноманітніші, але, без сумніву, кількість жертв аеропорту обчислюється сотнями. Відомо, що в боях останніх днів загинули щонайменше 60 українських військових, ще кілька десятків потрапили в полон.
З нами на зв’язку «кіборг» Тарас Колодій, який воював у Донецькому аеропорту в останні дні оборони, і був взятий в полон, де провів два роки. В грудні 2016-го року Тарас був звільнений.
Анастасія Багаліка: Для вас ці дні сповнені спогадами?
Тарас Колодій: Так, я кожен день згадую ці події, і вони були особливо трагічними в ті два тижні, коли я там воював.
Анастасія Багаліка: Коли ви зайшли на ротацію?
Тарас Колодій: 6 січня, і перебував там до 21-го січня. Це була остання ротація.
Анастасія Багаліка: Чи доходили до вас звістки, що до вас намагається дістатися підкріплення?
Тарас Колодій: Так, і до нас постійно приїздили забирати поранених. Але в останній раз, вже після підриву терміналу, за нами їхала машина, яка була підірвана, і не доїхала до нас буквально 100 метрів. Це трапилось в ніч на 20-те січня.
Вікторія Єрмолаєва: Як після цього розвивалися події?
Тарас Колодій: Зранку, коли багато поранених померло, коли закінчились всі боєприпаси, нас взяли в полон.
Анастасія Багаліка: Я пригадую, що частині військових після обвалу вдалося вийти з терміналу, але вони теж потрапили в полон?
Тарас Колодій: Ні, вони вийшли успішно, в полон не потрапили.
Анастасія Багаліка: Як розвивалися події після обвалу?
Тарас Колодій: Ми залишилися з пораненими, надавали їм допомогу.
Анастасія Багаліка: Скільки вас було непоранених?
Тарас Колодій: Нас було чоловік 7-8. Решта були поранені. 21-го зранку ми попали в полон.
Анастасія Багаліка: Як ставилися до «кіборгів» в полоні, ми знаємо, коли вас провели імпровізованим «парадом полонених» по Донецьку. А от після всіх цих відео що було майже два роки в полоні?
Тарас Колодій: Ми ходили на роботу, прибирали територію, виконували всю чорну роботу.
Анастасія Багаліка: Вам дозволяли спілкуватися між собою?
Тарас Колодій: Так, ми знаходилися в одній камері — чоловік 30, останні півроку ми перебували в Макіївському СІЗО.
Анастасія Багаліка: Ви — останній «кіборг», якого звільнили з полону?
Тарас Колодій: Так, останній. Був ще один, але він не воював, він просто їхав в тій машині, яка не доїхала, щоб допомагати забирати поранених.
Анастасія Багаліка: Він в Макіївському СИЗО?
Тарас Колодій: Так.
Анастасія Багаліка: Ви можете назвати цю людину?
Тарас Колодій: Олександр Морозов.
Вікторія Єрмолаєва: В даний момент ви проходите лікування?
Тарас Колодій: Так, у воєнному госпіталі, я проходжу повне обстеження, мені надається необхідне лікування.
Анастасія Багаліка: Ви вже отримали статус учасника бойових дій?
Тарас Колодій: Ми подали документи на Київ, і я скоро маю його отримати.
Анастасія Багаліка: Чи знаєте ви про долю тих своїх побратимів, хто вважається зниклим без вісти?
Тарас Колодій: Я лише зустрічався з їхніми батьками і рідними, а про їх долю мені невідомо.
Анастасія Багаліка: Нагадайте, які підрозділи брали участь в обороні донецького аеропорту в останні дні?
Тарас Колодій: 81-а бригада — 90-й батальйон і 3-ій батальйон та 93-я бригада.