«Громадське радіо»
В студии работают журналисты «Громадського радио» Алена Бадюк и Михаил Кукин.
Михаил Кукин: Звідки взявся псевдонім Ейра?
Ейра: Ейра — це богиня зцілення. Спочатку була Ейва, потім з’явилася Ейра. Ейва стала більш бойовою, в неї з’явилася буква «Р».
Алена Бадюк: Расскажите про песню «Герой». Как она появилась?
Ейра: Вона була написала під час подій на вулиці Грушевського. Я пішла туди за піснею. Я була настільки вражена, що зрозуміла, що це має перетворитися в пісню.
Вже влітку вона набула іншого значення. Мене почали запрошувати в тури у зону АТО. Це було гаряче літо. У нас було 4 чи 5 турів. Останній раз я була там 15 листопада. Це були концерти для бійців.
Я побувала на Донбасі вперше саме завдяки цим подіям.
Михаил Кукин: Гурт «Врода» говорив у нашій студії теж саме. Вони казали, що завдяки цим подіям відкрили для себе Донбас.
Ейра: «Врода» — це наша команда. Ми часто їздимо разом. Останні наші тури — це «Врода», Ейра, «Без обмежень», «Кривоструй». Нашу команду ми називаємо «Ансамбль Соломії Вітвіцької». Саме вона нас об’єднала.
Михаил Кукин: У вас є спільний проект з Ярославом Джусем. Розкажіть про нього.
Ейра: Ярослав Джусь — це колега, друг, натхненник. Коли я з ним познайомилася, я тільки повернулася з Китаю. Він допоміг мені з сольним концертом. Ярослав — геніальний музикант, але він не поп-музикант. У нього немає відчуття того, як зробити так, щоб це була комерційна пісня.
Алена Бадюк: В прошлом году на одной из краудфандинговых платформ вы собирали деньги для того, чтобы записать новый альбом и издать диски для бойцов. Вам это удалось?
Ейра: Так. Це був дуже важкий шлях, але мені вдалося. Я зібрала 12 тисяч 550 доларів. Я збирала на запис альбому і на поїздки в АТО. Я ще не записала альбом. Наразі ми закінчили 5 чи 6 пісню. Всього планується 12 пісень.
Михаил Кукин: Заспівайте пісню нам наживо.
Ейра: Заспіваю. Ця пісня «порвала» танцювальний майданчик в АТО. Пісня називається «Ти лише послухай його бас».
Михаил Кукин: О чем бы вы хотели сказать слушателям?
Ейра: Я хочу сказати, що для мене стало відкриттям, що місцеві жителі в Маріуполі плакали, коли ми співали гімн України. Ми всі єдині, об’єднані. Ми заслуговуємо на те, щоб жити у щасливій країні.