«Громадське радіо»
За даними ВОЗ в Україні захворюваність на туберкульоз становила в 2015 році 91 чоловік на 100 тис., однак за даними рутинного епіднагляду захворюваність ТБ становила — 70 людей на 100 тис. населення. Ці дані розходяться. Таким чином в Україні щорічно своєчасно не виявляється 22,5% випадків захворювання. Медики кажуть, що це сприяє подальшому поширенню туберкульозу серед населення.
Про це поговоримо з провідним фахівцем з питань туберкульозу Центру громадського здоров’я при МОЗ України Яною Терлеєвою.
Олександр Близнюк: Оці 22,5% — що це за люди? Це всі мешканці України? І яка частина з цих людей ті, що виїхали із зони АТО?
Яна Терлеєва: Ситуація щодо туберкульозу залишається напруженою протягом десятиліть в Україні. За даними ВООЗ з 2007 року епідеміологічна напруга повільно спадала, і в середньому щорічно десь на 3,3% , проте ситуація змінилася у 2016 році. Якщо раніше щорічно виявлялося близько 30 тисяч хворих на туберкульоз, то за 6 місяців 2016 року виявлено вже майже 16 тисяч хворих, і це майже на 8% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
З чим це пов’язано? Наша країна перебуває в складних політичних і соціально-економічних умовах. За різними даними від 11% до 40% населення перебуває поза межами бідності. Особливо це стосується регіонів Донецької та Луганської областей, де люди перебувають в надзвичайно складних життєвих умовах, а весь світ говорить, що стреси і війни погіршують ситуацію щодо захворюваності на туберкульоз.
Збільшуються міграційні процеси, мешканці цих областей мігрують по країні, мало піклуючись про своє здоров’я, надаючи перевагу перш за все соціальному облаштуванню на новій для них території. А для туберкульозу це як раз на руку, тому що він протікає майже безсимптомно, і його важко одразу помітить.
Тому на сьогоднішній день кількість переселенців, хворих на туберкульоз складає менше 2% від загальної кількості хворих на туберкульоз. Але експерти ВОЗ говорять про те, що серед внутрішньо переміщених осіб просто недовиявляється ця хвороба. Ця кількість, за оціночними даними, складає лише 18 на 100 тисяч, серед загального населення — 70 на 100 тисяч. Тому висока вірогідність того, що кожен третій переселенець, хворий на туберкульоз, недовиявляється.
Олександр Близнюк: Які причини такого низького виявлення туберкульозу?
Яна Терлеєва: Причин декілька. По-перше, в нашого населення немає культури, щоб звертатися до лікаря у разі перших симптомів недомагання, є тенденція займатися самолікуванням. А ми знаємо, що людина, яка хворіє на туберкульоз і не знає про своє захворювання, за рік може заразити від 10 до 80 інших осіб. Проте, якщо людина навіть протягом двох тижнів буде приймати правильне лікування, то вона буде безпечною для оточуючого середовища.
По-друге, необхідно, щоб медичні працівники більше уваги звертали на те, що в нашій державі є проблема туберкульозу. На сьогоднішній день відповідальність за виявлення туберкульозу покладена на медичні заклади первинного рівня медицини, тобто на сімейних лікарів, які мають виявляти підозру на туберкульоз і для встановлення діагнозу скеровувати до протитуберкульозних закладів. На жаль, первинна ланка не дуже у всіх випадках звертає на це увагу, не завжди добре знає симптоми туберкульозу.
За нашими медичними протоколами і стандартами передбачено, що необхідно зосередити увагу на виявлення хворих на туберкульоз серед так званих груп ризику — та частина населення, серед якої частіше виявляють туберкульоз. Зазвичай це ті люди, в яких ослаблена імунна система через певні захворювання: наприклад, онкологічні, ВІЛ-інфекція, цукровий діабет, хронічні захворювання легенів, шлунку, ведення нездорового способу життя тощо.
Тетяна Курманова: Наскільки Україна забезпечена сучасним діагностичним обладнанням?
Яна Терлеєва: Перший ланцюг виявлення туберкульозу — це загальні поліклініки, де береться аналіз мокротиння і рентгенофлюорографічне обстеження. На жаль, не всі заклади забезпечені сучасними флюорографічними установками.
Проте за останні декілька років значна частина все ж таки була переоснащена більш сучасним обладнанням.
Що стосується подальшої діагностики, яка відбувається в протитуберкульозних закладах, то в кожному обласному такому закладі є сучасні можливості для виявлення стійких до протитуберкульозних препаратів форм туберкульозу.
На жаль, наша держава входить до 5 -ки країн світу з найвищим рівнем саме мультирезистентного туберкульозу, тобто зі стійкістю до протитуберкульозних препаратів, лікування такого туберкульозу більш складне та тривале. Для виявлення такої форми туберкульозу в нашій країні є надсучасне обладнання, яке дозволяє виявити його безкоштовно протягом двох годин.
Тетяна Курманова: Чи є в нашій країні практика того, щоб перевіряти людей, які вступали в контакт з вже зараженими особами?
Яна Терлеєва: На сьогодні є проблема з недовиявленням хворих на туберкульоз саме серед тих осіб, які контактують. Можна сказати, що в нас все населення протягом життя стикається з хворими на туберкульоз: це відбувається в повсякденному житті, в загальному транспорті, в компанії друзів тощо. Проте, хочу наголосити, що не всі, які контактували з хворими на туберкульоз, можуть захворіти. Для цього потрібно, щоб певні умови склалися в «один пазл». Потрібно, щоб було зниження імунної системи, або тривалий контакт у закритих приміщеннях.
Ми спостерігаємо, що серед контактних з хворими на туберкульоз значна частина хворих на туберкульоз недовиявляється.
Тетяна Курманова: Що відбувається з ліками проти туберкульозу в Україні? Чи доступні вони для людей?
Яна Терлеєва: На сьогоднішній день держава гарантує безкоштовне забезпечення ліками для наших пацієнтів. Що стосується лікувань чутливого туберкульозу, з цим проблем ніяких немає, відбуваються централізовані закупівлі.
Що стосується більш складних форм туберкульозу, то основними протитуберкульозними препаратами держава забезпечена в повному обсязі. Взагалі, з державного бюджету виділяється більше 200 мільйонів на закупку протитуберкульозних препаратів.
Але в нашій державі немає повного доступу до нових протитуберкульозних препаратів, які вже є доступними в ряді інших країн. Тому Міністерство охорони здоров’я та цілий ряд інших національних та міжнародних організацій роблять все для того, щоб наступного року наші пацієнти мали можливість лікуватися цими сучасними ліками.
Тетяна Курманова: Що робити для того, щоб не захворіти на туберкульоз?
Яна Терлеєва: Треба вести здоровий спосіб життя, тому що саме стан імунітету відіграє основну роль. Тому треба вживати всіх тих заходів, які будуть сприяти зміцненню нашої імунної системи: здорове харчування, здоровий сон, відсутність стресових ситуацій.
Також при перших симптомах, які можуть свідчити про туберкульоз, потрібно обов’язково звертатися до лікаря: незначне підвищення температури, незначне схуднення, пітливість, кровохаркання, біль в грудній клітині, задишка.