Фото: Громадське радіо
У студії Громадського Радіо — заступниця міністра інформаційної політики Еміне Джапарова.
Сергій Стуканов: Якою мірою ті репресії, які відбуваються в Криму проти кримських татар, справді загрожують цілому народові?
Еміне Джапарова: Всі репресії, які сьогодні відбуваються в Криму, проти України. Кримські татари опинилися під тиском через свою проукраїнську позицію. Ахтем Чийгоз, як і Балух та всі інші політичні в’язні, — це символ опору. Ахтем не пішов на угоду, яку йому пропонували, він продовжує казати, що Росія окупувала Крим, що Крим — це Україна. Навіть в СІЗО він продовжує про це говорити. Я думаю, що він — кістка поперек горла для Російської Федерації, тому що вона сьогодні намагається переконати, що населення Криму було за Російську Федерацію, за російську дійсність.
Люди, які є символами опору, не дають можливості Російській Федерації викривити. Для них це традиційно. Вони користуються тим, що мало хто має доступ до території, як в Чечні, ніхто не знає про рівень репресій там. Вони так само хотіли зробити в Криму. На щастя, є люди, які готові голосно казати про ці репресії.
Мені здається, за всім цим є історична традиційна політика стосовно корінних жителів Криму. Це не просто народ, який прийшов в якийсь час. Це народ, який було сформовано в Криму. Кримські татари є утворенням синтезу, мішанини етносів, які за будь-яких часів жили в Криму. Це ключовий момент з точки зору того статусу, який кримські татари вимагали кілька десятків років, повертаючись з місць депортації.
Сергій Стуканов: Це не єдиний корінний народ Криму. Ще були кримчаки і караїми.
Еміне Джапарова: Це, на жаль, уже «червонокнижні» народи. Їх загалом залишилося не більше трьох тисяч людей. Завдання для нас — пам’ятати, що такий народ є, які його особливості, здебільшого культурні. Підтримувати традицію неможливо на рівні фізичного через те, що їх залишилося дуже мало. Дійсно, це народи, які розмовляли кримськотатарською мовою. Ці народи було утворено в Криму разом з кримськими татарами, але вони мають свою ідентичність саме з точки зору релігії.
Захист їхніх прав сьогодні для України — це не тільки досвід для України і можливість бути демократичною країною. Це тестовий майданчик та історія успіху для світу.
У світі сьогодні приблизно 360 — 370 мільйонів людей вважаються корінними жителями. Історія захисту прав корінних народів пов’язана із колонізацією. Коли імперські держави колонізували нові території, страждали люди, які населяли ці території, вони винищувалися. Тільки на початку 2000 років світ став більш активно говорити, що має бути позитивна дискримінація.
Сергій Стуканов: До корінних народів ми відносимо народи, які здавна проживали на території, але тепер не мають своєї окремої державності.
Еміне Джапарова: Так. Тут немає чітких дефініцій. Тлумачення відрізняються залежно від національних практик. У нашому випадку, в питаннях Криму та України, мова йде про те, що народ утворено на території Криму, він народився як ідентичність в Криму, не має іншої землі, окрім цієї.
Сергій Стуканов: Якою мірою сьогодні в Україні захищена кримськотатарська мова? Ми знаємо, що на Кримському півострові за часів незалежності існувала низка шкіл, низка класів, де викладалася кримськотатарська мова. Багато кримських татар внаслідок окупації перебралися до материкової України. Чи започатковано класи, курси з кримськотатарської мови?
Еміне Джапарова: Мені здається, тут реально потрібна допомога з боку держави з точки зору створення платформ або курсів із вивчення. Якщо візьмемо Київ, де сконцентровано багато кримських татар, започаткування класу було реальним, але всі живуть у різних районах Києва, батькам незручно возити дітей в одну школу.
Є деякі громадські організації, які мають недільні школи, коли діти мають нагоду вивчати кримськотатарську мову, пісні й танці. Такі можливості є принаймні у Києві та Львові.
Мені здається, сьогодні можна було би реанімувати вивчення мови та літератури, створювати кафедри мови і літератури, писати підручники, відроджувати фундамент.
В Криму сьогодні з мовою непросто. Фактично все, що стосується української та кримськотатарської мови, негласно заборонено. Є класи, є школи, але підручники російською мовою. Сьогодні є кейси на побутовому рівні, коли просять з кримськотатарської переходити на «всім зрозумілу мову», ми повернулися фактично в 90-і роки.
У мене є контакт з родичами, які зараз знаходяться в Криму, мені часом про це пишуть. В керченській школі моя двоюрідна сестра розмовляла з мамою мобільним телефоном кримськотатарською і просила її забрати, тому що погано себе почувала. Вчителька почала її сварити за те, що вона розмовляє незрозумілою мовою для всіх і попросила перейти на російську мову.
Репресії, про які ви питали, мають за мету не тільки вичавити активних, а й змусити тих, хто залишися, жити і мовчати, змиритися.
Жодних актів опору, жодних думок опору, жодного критичного мислення — на це працює не тільки політична машина, на це працюють ЗМІ.
Сергій Стуканов: Кримські татари на півострові потрапили в скрутне становище, але важко говорити, що і за часів незалежності аж надто сприятливою була атмосфера на Кримському півострові.
Еміне Джапарова: Є різниця. Якщо повернемося в історію, коли Катерина II в 1783 році анексувала Крим, вона розпочала великий проект створення Таврійського краю. Вся імперська машина працювала на те, щоб переписати історію. Казали про грецький період Криму і про заслуги Катерини II і Потьомкіна. Якщо потрапити на екскурсію в Ханський палац у 90-і роки, ви б почули про подвиги Катерини під кожним дубом, але про культуру та історію кримських татар ви навряд почули б в самій серцевині кримськотатарської історії.
За 100 років після першої анексії була репресивна політика русифікації регіону, коли знищувалися релігійні діячі, активісти кримськотатарського народу або дворяни, які не готові були «поклониться Екатерине», одна третина кримськотатарського населення іммігрувала в Османську імперію. Після того була депортація 1944 року, коли через те, що ми начебто співпрацювали з фашистами, коли чоловіки реально були на фронті в Червоній армії, вони депортували всіх жінок, дітей та літніх людей, фактично вичистили Крим від кримських татар. Вони завезли туди людей з Росії. Вони змінювали склад населення кілька сотень років. І сьогодні вони роблять те саме.
Політика України стосовно Криму до 2014 року була дуже дистанційна.
Мені здається, що Україна фактично, маючи формальну незалежність, була дуже залежною від риторики Кремля.
Кримськотатарський фактор — чудовий показник, наскільки Україна залежна від Російської Федерації. Всі ці роки до у нас напівофіційно розвивався міф про те, що кримські татари — сепаратисти, бачать себе в Турецькій Республіці, мусульманський народ (відповідно не є дружнім). Насправді над тим, щоб була дистанція між українцями і кримськими татарами, Росія працювала давно. Вони зрозуміли, що коли ми об’єднуємося, ми перемагаємо Москву. Сьогодні історія повернула нас в часи Богдана Хмельницького, коли продумувалися союзи.
Дуже важливо, щоб українці, коли відбудеться деокупація Криму, були готові не просто словом, а й ділом довести, що ми мусимо розуміти: в Криму є народ, який є носієм традицій цієї землі. Українцям треба бути готовими надавати політичних прав кримським татарам, чого не було до 2014 року.
Сьогодні в парламенті зареєстровано законопроект з боку лідерів Меджлісу про статус кримських татар. Це рамковий документ, який через призму корінних народів буде озвучувати, які права мають кримські татари, які в них представницькі органи.
Головна різниця між національними меншинами, якими ми були раніше, і корінним народом полягає у тому що тільки корінні народи мають право на самовизначення.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.