Криваві свята. Журналіст Романюк про своє дослідження святкових протистоянь

Олена Бадюк: Які події потрапили у ваш матеріал? Що між ними спільного?

Роман Романюк: Я мав дуже великий вибір, що взяти в статтю. Майже з кожним великим святом вже пов’язана якась сумна чи трагічна історія. Проблема була не в тому, щоб знайти, а щоб відібрати найбільш показові.

Я відібрав 9 березня 2001 року, коли перша велика акція громадянської непокори «Україна без Кучми» закінчилась кривавим розгоном. Тоді вперше з’явилося поняття оточення «Беркутом». Друга про 9 травня, коли за Януковича було прийняте рішення про червоний прапор, який мусили вивішувати біля державних установ. У Львові відбулись сутички з міліцією, бійня, стрілянина. 19 січня 2014 року — Водохреще, коли Майдан перейшов в активну фазу наступу, 2 травня 2014 в Одесі, коли під час проукраїнської ходи активістів і футбольних фанів розпочались трагічні і криваві події, 24 серпня 2014 року — ми святкували День Незалежності, а російські танки нахабно проходили кордон, потім відбувся Іловайськ.

Спільного — кожне поєднання свята з драматичною історію ставало все кривавішим — починалося з сутичок, потім коктейлі «Молотова», стрілянина, дійшло до війни.

Сергій Стуканов: На скільки вагомим був слід Росії у всіх цих подіях?

Романюк Романюк: Не завжди можна відстежувати дуже широко. Важливо згадати і зрозуміти контекст, в більшості є російський слід, організація провокацій. Принаймні в трьох подіях з п’яти російський фактор присутній.

Олена Бадюк: Чи були події, які ви хотіли внести, але по якимось причинам вони не потрапили до списку?

Романюк Романюк: Загалом їх дуже багато, я вибрав найбільш показові. Дуже хотілось написати про кримських татар, про їхні мітинги. Про протести в Донецьку ще до того, як зорганізувались терористичні групи.

На жаль, можна ще два-три таких матеріали написати,.

Сергій Стуканов: Які з перелічених свят безпосередньо ставали приводом для сутичок?

Романюк Романюк: Від самого свята мало залежить, більше від нас з вами. 9 березня — день народження Шевченка, ну що може відбутись? А за часів Кучми стався кривавий розгін.

Якраз суть цього матеріалу в тому, що будь-яке свято може перерости в криваве побоїще, якщо ми всі не будемо любити і поважати один одного.

Олена Бадюк: Ви зараз в Одесі, як там проходить святкування Дня Перемоги?

Романюк Романюк: Нічого страшного не відбувається. Місто живе собі і живе. Десь є група людей з червоними прапорами, десь ходять з георгіївськими стрічками, хтось протестує. Поки що все спокійно.

Олена Бадюк: Чи багато патрульних на вулицях Одеси?

Романюк Романюк: Так, досить багато. Скрізь є поліція і пожежники. Якби так було 2 роки тому, то може зараз мали б іншу Одесу.