Леонід Биков мав грати Юрія Дєточкіна, але його душа не приймала образ злочинця, - Брюховецька

Згадуємо легендарного режисера та актора з українською кінокритикинею, кінознавицею Ларисою Брюховецькою.

Лариса Денисенко: Наскільки  обмірковано прописана та згадана фігура Леоніда Бикова для українського та радянського кінематографа?

Лариса Брюховецька: Вроджений акторський талант Леоніда Бикова приніс йому надзвичайно велику популярність наприкінці 50-х – на початку 60-х років. Треба сказати, що він прийшов у час відлиги, у хороший час для кіно, коли екран після офіціозних постатей потребував живу людину з народу. І саме на цей запит Леонід Биков і відповів своєю постаттю і своїм талантом.

Лариса Денисенко: Для вас він більше актор чи режисер?

Лариса Брюховецька: Я не розділяла, як і Шукшин, як і Іван Миколайчук.  Це всебічна обдарованість. Коли я писала свою монографію, присвячену Леоніду Бикову, я перегорнула всі його режисерські сценарії – і поставлені, і ні. І там оце його вміння скомпонувати, коли немає жодного зайвого слова. Відомий письменник Борис Васильєв, за творами якого він писав сценарії, теж визнавав в ньому видатного режисера, який володіє літературним словом.  

Коли минуло десятиріччя його акторської кар’єри, він зрозумів, що йому потрібна режисура, він хотів сказати те, чого не казали інші. Заради цього він навіть відмовився від ролі Дєточкіна. Ельдар Рязанов  пропонував йому цю роль, але, очевидно, внутрішньо він не прийняв цього персонажа, який крав, такий собі Робін Гуд. А для моралі Леоніда Бикова такі речі були неприйнятні, настільки він був порядною, скромною, людиною.

Лариса Денисенко: Що для вас є надважливим з того, що йому вдалося зняти?

 Лариса Брюховецька: Я однаково люблю і його «Зачика», де він і безпорадний, і сильний, екзистенційно налаштований заради того, для чого ти живеш на світі, і його військових персонажів. Я дуже люблю старшину Макаренка із «Розвідників», це менш відомий персонаж, але саме з цього персонажу вийшов і капітан Титаренко, і Святкін.  Він дуже мріяв поставити Василя Тьоркіна, адже сильно любив цього воїна з народу, який не занепадає духом, який може підтримати сміхом, гумором інших в тяжкі хвилини.

Для мене Леонід Биков – це свята людина, непогрішима і унікальна. Я таких людей більше не зустрічала, хоча я і не була особисто знайома з Леонідом Федоровичем, але я багато прочитала і спогадів, і відгуків, протоколів, виступів. Це людина, яка не боялася сказати правду.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.