«Громадське радіо»
Михайло Кукін: Розкажіть про вашу музичну діяльність.
Лев Скоп: В 1970 році я вже створив першу групу, ми грали класику, рок, свою музику писали. Пісню про війну я написав ще задовго до цих всіх подій. Я з сім’ї репресованих, у нас це слово завжди було, її постійно боялись. Я був хіппі, пацифістом. З хіппі я став панком. І зараз я скоріше мілітарист.
Михайло Кукін: А розкажіть про вашу другу іпостась — написання ікон.
Лев Скоп: В мене багато ікон по світу, по церквах. Кожна людина — terra incognita, я можу ж робити все, що завгодно.
Михайло Кукін: Сьогоднішня виставка спрямована на допомогу людям зі сходу.
Лев Скоп: Так, я вже багато намалював ікон з початку війни, відвожу їх на схід, продаю на аукціонах. Не має значення, скільки ікон продасться, насправді. У Львові, наприклад, на акції у Львові зібрали вже 200 тисяч.
Також я маю учнів, даю їм шанс бути вільними, як і я. У нас люди були дуже грамотні. І вільні. Подивіться лише на київське бароко, мазепинський період. Вільна людина — навіть краща «віруюча».Українська ікона — це коли набрав повітря і малюєш чистоту.
Сергій Стуканов: У церквах багато лавок, де продають всякі книжки, свічки і тд. Таке враження, що це якийсь торг.
Лев Скоп: В церкві таке мене відволікає. Але я не критикую це давно, це не мій гріх.
Михайло Кукін: На аукціоні гроші збиратимуть для бійців 3 взводу 3 роти 1 батальйону 54 бригади. Це побратими вашого земляка, всесвітньо відомого оперного співака Василя Сліпака, який 29 червня загинув під Луганськом. Як прийшла така ідея?
Лев Скоп: Це не моя ідея, я лише виконавець. Є різні організації, які цим займаються, вони мене залучають, а я малюю, скільки треба.
Сергій Стуканов: В яких містах ви проводите аукціони?
Лев Скоп: Львів, Львівська область, Київ. Також робили у Мадриді. На сході України ми робимо виставки ґонти, ми там не продаємо, а показуємо. Це більше культурологічно-просвітницька акція, розмовляли з людьми. Навіть ціль не ставилась продавати.
В мене також є творче об’єднання «Кактус», ми робимо авангардні виставки. Я навіть не знаю, хто я — іконописець, абстракціоніст чи авангардист — я просто малюю і кайфую. Моя мрія — зробити таку групу в Донецьку. Але зараз і в мистецтві ніхто не розуміється, бо крапки над «і» ставить час.