Роботу анонімних пунктів медико-психологічної допомоги започаткував Фонд народонаселення ООН.
Пункти працюють у сфері репродуктивного здоров’я, профілактики і лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, запобігання небажаної вагітності, невідкладної допомоги жертвам гендерного і сексуального насильства.
Валентина Троян: Де відкрились ці пункти допомоги? Хто може звернутися?
Богдан Підвербицький: У Донецькій і Луганській областях. Луганська — Попасна, Біловодськ, Станиця Луганська, Старобільськ, Рубіжне, Донецька — Маріуполь, Краматорськ, Покровськ, Бахмут і Волноваха. Ці пункти, які відкриті на базі існуючих медичних закладів, практично рівномірно покривають області.
Основна мета — надання допомоги жертвам гендерного насилля, зокрема сексуального. Це частина загального проекту у п’яти областях на сході України, який стосується галузі сексуального і репродуктивного здоров’я, безпечного материнства, дитинства, інфекцій, які передаються статевим шляхом. У нас функціонує 27 бригад, де є соціальні і психологічні працівники — у Луганській, Донецькій, Запорізькій, Харківській областях. Це місця, де є найбільше вимушено переміщених осіб.
Валентина Троян: Як звернутись до медичних пунктів?
Богдан Підвербицький: Насправді, дуже малий відсоток потерпілих звертається за допомогою. Основне, що відлякує людей — питання конфіденційності — малий район, кожен один одного знає. Для забезпечення анонімності ми обладнали дві частини приміщення, часто з окремим входом — медичну і психологічну. Також є місце, де жінка може переночувати, бо зазвичай йдеться про домашнє насильство — якщо жінка повернеться, знову стане жертвою. Пункти працюють цілодобово.
Дмитро Тузов: Чи співпрацюєте ви з правоохоронними органами?
Богдан Підвербицький: Звичайно. Для вирішення подібних проблем потрібна співпраця трьох служб — мінсоцполітики, МОЗівські структури, і безпосередньо поліції. Присутність поліції часто є відштовхуючим фактором для жінки, щоб звернутись за медичної і психологічною допомогою. Ми зараз намагаємось зробити так, щоб жінка була анонімною, щоб поліцейські приїжджали до неї анонімно, щоб не возили в поліцію, де тільки вигляд клітки може її відлякати. На жаль, жінки часто не є самодостатніми, якщо це домашнє насильство, вона не хоче проблем своєму годувальнику.
Валентина Троян: Нещодавно поліція ініціювала створення підрозділу жінок-поліцейських для боротьби з домашнім насильством. Чи будуть вони співпрацювати з цими бригадами?
Богдан Підвербицький: Звичайно, завтра якраз планується міжсекторальна нарада. Тільки міжсекторальна співпраця дає змогу цій системі працювати. Бо медицина дає свій вклад у вирішення проблеми, але має бути співпраця поліції, соціальної служби і медиків.
Валентина Троян: Чим обладнані пункти допомоги? Послуги безкоштовні?
Богдан Підвербицький: У цих кабінетах обладнані медична і готельно-психологічна частини. Також є гінекологічні крісла на гідравліці, які дають можливість оглядати людей з особливими потребами. Випадки насильства переважно не потребують бозна якої медичної допомоги. Пункти забезпечені базовими матеріалами, щоб накласти шви, медикаментами.
Дмитро Тузов: Чи поширюватимете ви цю практику на інші області України?
Богдан Підвербицький: Звичайно, ми сподіваємось, що дана міжсекторальна модель буде поширена по всій Україні. У нас немає фінансової змоги відкривати такі пункти у всіх регіонах, але ми сподіваємось, що будемо презентувати результати для інших областей.