Ірина Славінська: Що таке Музбат? Як він працює?
Сергій Хоменко: Ще декілька років тому був організований фестиваль «Дунайська січ». Він проходив в Ізмаїлі. Воно розвивалося таким чином, що коли почалася війна, хлопці почали об’єднуватися. Це були такі гурти: «Гайдамаки», «Тінь Сонця», «Очеретяний кіт». Ми всі разом їздимо по Донбасу. Почалося це рік тому. Почалося з того, що хлопці їздили по півночі Луганщини.
Ми виступали в одних залах, просто не знали один про одного. Виникла ідея, що краще робити це разом. Олександр Юрков виконує роль мецената. Він витрачає багато сил та коштів, щоб це стало реальністю. Ми наймаємо автобус, сідаємо і їдемо по певних точках. Це робиться під егідою Генштаба.
Лариса Денисенко: Як вас сприймають? Це концерті для військових чи мирних мешканців?
Сергій Хоменко: Для всіх. Ми в Артемівську дали за день 6 концертів. В Сєверодонецьку була змішана публіка. В Артемівську прийшли містяни, які дуже гарно нас сприймали. Ми їздили до військових частин, які знаходилися майже на передовій.
Створено канал на Youtube, ми викладаємо туди відео. Ви можете подивитися, як це відбувалося. Там є концерт перед військовими. Там страшні умови.
Ірина Славінська: Більше хочуть спілкуватися чи слухати?
Сергій Хоменко: По-різному. У військових обмежений час. Вони охороняють, пильнують. Я кожного разу відхожу тиждень, коли повертаюся з зони АТО. В перші дні ти не сприймаєш цей світ. Люди навіть не підозрюють, наскільки там важка моральна ситуація.
Дуже потрібна допомога тим, хто повертається з Донбасу. Є організація «Студена», вона займається саме такими питаннями.
Лариса Денисенко: Музбат може допомогти людям, які повернулися з АТО?
Сергій Хоменко: Ми їдемо в турне до Одеси, Херсона та Мелітополя. Там багато таких людей. Музика — це терапія. Треба заспокоювати людям нерви.