Громадське радіо
Про перебіг заходу в нашій студії розповість керівник обласної організації «Просвіти», в минулому в’язень незаконної «ЛНР» Володимир Семистяга.
“Пройшло майже 20 років після останнього такого великого заходу, який відбувся в Луганську. Саме тоді постав на Луганщині пам’ятник Тарасові Шевченку.
Якщо порівняти ці два заходи, то я хотів би сказати, що те, що було зроблено в умовах війни, було надзвичайним. В цьому заході брали участь майже 80 осіб, які представляли не тільки Україну, але й Вірменію, Білорусь, Польщу, Болгарію, Молдову.
Настрій був весняний та радісний, такого я давно не бачив. Кожен представляв свою певну організацію, або напрямок культури.
Наприклад, я хотів би назвати Анатолія Несторовича Паламарчука, героя України, який читав Тараса Шевченка, а ми добре знаємо, як він читає і розуміє Тараса Шевченка.
Також я хотів би відзначити відомого нашого народного артиста Анатолія Матвійчукас, який поїхав у Сватівський район, в невеличке село Свистунівка, де був відкритий на Слобожанщині один з перших пам’ятників Тарасові Шевченку. Він читав Шевченка, навіть співав, і йому підспівували.
Була там присутня і група луганців: письменники Тетяна Дейнегіна, Антоніна Листопад, Богдана Гайворонська.
Приємно було, що приїхав Григорій Половинко із окупованої Луганщини. І донька відомого українського поета, який, на жаль, вже пішов із життя, але дуже і гостро писав про події на Донбасі, — Леся Низова.
Найбільше вразив мене і всіх присутніх білоруський поет Владимир Нєкляєв. Йому загрожує небезпека на батьківщині, тому що він опозиційний діяч, але він зумів виїхати сюди.
Також надзвичайно приємно, що місцева влада в Лисичанську все ж таки надумала поставити пам’ятник Шевченку в центрі міста. Це місто обласного підпорядкування, і їм було це складно це зробити, але ось таку ініціативу потрібно підтримувати, щоб поставити в такому регіоні пам’ятник Шевченку«, — розповідає Володимир Семистяга.
В той же час він зауважує, що колишні регіонали у владі ігнорують українізацію та, зокрема, українську мову.
«Ми були вражені, що керівники міст, таких як Лисичанськ та Сєвєродонецьк розмовляли тільки російською мовою. Мені здається, що, якщо вони хочуть бути керівниками, то мають опанувати українську мову, і ті заходи, які вживаються для цього, є абсолютно доречними і актуальними.
На, жаль, є й ті, хто принципово не розмовляє українською мовою. Тому що це вчорашні „регіонали“, які займають керівні посади, і їм байдужа Україна та українська мова.
Тут всім нам потрібно докласти величезних зусиль, щоб Донбас знову став українським», — додає керівник обласної організації «Просвіти».
Щоб прослухати розмову детальніше, тисніть блакитний трикутник справа вгорі. Щоб завантажити звуковий файл — натискайте на хмарку.
0