Ми хочемо привезти постановку на гастролі до Німеччини, — режисери «Депеш Мод»

Про те, як постановку сприйняв глядач, дізнаємося у режисерів Маркуса Бартлі і Філіпа Кіфера.

Олексій Бурлаков: Як глядачі відреагували на виставу?

Маркус Бартль: Дуже емоційно і зворушливо. Я сам дуже зворушений українською публікою. Перш за все я маю на увазі харківську публіку. У Києві ми не змогли відвідати виставу, адже в цей час мали бути на прем’єрі у Німеччині. Зараз ми повернулися з Одеси, де відвідали виставу харківського театру. Це теж була дуже цікава та захоплююча подія.

Олексій Бурлаков: У вас була нагода порівняти публіку в різних містах України.

Маркус Бартль: Навіть для закордонного гостя помітно, що публіка в Україні дещо різна. Ми були в Харкові, Києві, Одесі і Львові. Я помітив велику відмінність одеського темпераменту.

Олексій Бурлаков: В чому відмінність між українським та німецьким глядачем?

Маркус Бартль: Характер, атмосфера та процеси в романі є ближчими до українського глядача. Незважаючи на це, німецький глядач реагував дуже зворушливо, подекуди навіть вибухово. Це провокативна вистава. Глядачі розуміють, про що йде мова. Між обома типами глядачів більше спільного в розумінні історії та культури, ніж ми могли б подумати.

Філіп Кіфер: Молоді глядачі в театрі в Ландсхуті сказали: «Нарешті ви робите щось для нас».

Маркус Бартль: Це історія про дорослішання молодих людей. Це інтернаціональна тема, що зрозуміла усюди.

Олексій Бурлаков: Сергій Жадан брав участь у постановці?

Маркус Бартль: Він прийняв наше запрошення та приїхав у Ландсхут, аби подивитися виставу. Він був дуже вражений та запропонував приїхати у Харків на гастролі з цією виставою. Оскільки приїхати на гастролі з німецькою трупою було неможливо, з’явилась нагода поставити п’єсу в українському театрі. Тоді Сергій Жадан зголосився перекласти мою постановку на українську мову. Перші 2 дні він брав активну участь у мовних пробах разом з нами.

Філіп Кіфер: Він також був на подіумній дискусії і на прем’єрі у Харкові.

Олексій Бурлаков: Чому ви обрали саме роман українського автора?

Маркус Бартль: Зробити зворотній переклад та привезти в Україну постановку українського автора набагато легше, ніж якусь іншу п’єсу.

Олексій Бурлаков: Якими були 90-ті для творчих людей в Німеччині?

Маркус Бартль: Цей історичний період в Німеччині відрізнявся від українського. Разом з тим, ми також мали змогу відчути зміни в суспільстві. В той час Німеччина була розділена, а потім саме в цей час пройшло об’єднання двох частин Німеччини в одну.

Філіп Кіфер: У 90-ті я навчався у Відні. Після навчання я поїхав до Берліну і це було дивовижно. Там звільнилось дуже багато приміщень і з’явилась можливість їх використовувати.

Олексій Бурлаков: Як ваші подальші плани в Україні? Чи плануєте ви відвідати зону АТО?

Маркус Бартль: Думок та планів у нас дуже багато, але немає нічого конкретного. Це питання організації та фінансування.

Філіп Кіфер: Також ми хочемо привести харківську трупу на гастролі до Німеччини.

Олексій Бурлаков: Що німецька преса каже про конфлікт на сході України?

Маркус Бартль: Погляди преси дуже різноманітні. Деякі голоси підігрують російській пропаганді. Наскільки я можу судити, це меншість, але доволі голосна. Більшість ЗМІ дотримуються традиції чесного висвітлення.

Олексій Бурлаков: Перебуваючи в Україні, ви відчули, що тут йде війна?

Філіп Кіфер: Відчули 2 роки тому назад, коли робили промо-тур вистави. Тоді ми їхали автомобілем з Києва до Харкова і бачили блокпости. За 2 роки це відчуття зникло. Це вже не так кидається в очі.

Маркус Бартль: Проте в житті наших співрозмовників в Україні ця тема однозначно присутня.