«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» — експерт РПР в сфері охорони здоров’я Олександр Ябчанка.
Олена Бадюк: Возможно ли реализовать идею о страховой медицине за государственный счет?
Олександр Ябчанка: Державне медичне страхування буде мати певні особливості впровадження в Україні.
Зараз держава обіцяє громадянам усе безкоштовно. Разом з тим, держава перекладає виконання цих обіцянок на плечі медпрацівників. При цьому близько 10% державного бюджету витрачається державою на утримання системи охорони здоров’я. Тобто держава не закуповує медичні послуги для своїх громадян, але утримує систему охорони здоров’я, в якій ми мали б отримувати безкоштовні послуги. Ця система ніяким чином не може працювати ефективно. По-перше, в нас мало ресурсів. На систему охорони здоров’я на наступний рік в нас заплановано разом близько 3% ВВП. Це мало, але треба розуміти, що більше в нас немає. Очевидно, нам потрібно навчитися використовувати ці 3% ВВП ефективно.
Сучасна система охорони здоров’я працює за тими ж правилами, що й радянська система охорони здоров’я Семашко. Тобто в ній немає жодної конкуренції. По-перше, там, де немає конкуренції, не може бути боротьби за надання якісної послуги. По-друге, в нас практично не працюють так званні протоколи діагностики, лікування і маршрутизації пацієнтів. В нас є неписані протоколи, за якими громадяни звертаються за медичною допомогою вже тоді, коли є проблема. Компонент попередження ймовірної проблеми в нашому суспільстві просто провисає.
Як би мала працювати система? Спершу держава мала б визначитись з гарантованим пакетом медичних послуг. Потрібно встановити, що оплачує держава з бюджету, що оплачує громадянин і за що відповідає лікар.
Михайло Кукін: Чому ця схема не впроваджується?
Олександр Ябчанка: 25 років в нас просто не було політичної волі. Зараз виглядає, що вона є. По-перше, виконуюча обов’язки міністра зайшла в міністерство зі своєю командою. Це безпрецедентний випадок.
По-друге, Кабмін і прем’єр-міністр заявили про те, що це пріоритет. По-третє, в парламентському комітеті з питань охорони здоров’я з’явилося порозуміння.
Ще одна важлива проблема полягає в тому, що раніше в нас була цілком провалена комунікація між владою і тими, кого ця реформа стосується — лікарями і громадянами.
Михайло Кукін: Ініціатива щодо сімейних лікарів з’явилась при Януковичі. Чому це не спрацювало?
Олександр Ябчанка: Перша помилка — влада не пояснила, хто за що відповідає. Друга помилка — лікарів первинки змушували ставати сімейниками.
Як працює сучасна команда? Зараз лікарям дають можливість. Лікар первинної ланки — це педіатр, терапевт або сімейник. Педіатр має право укладати контракт з батьками щодо догляду за дитиною. Терапевт укладає контракти щодо догляду за дорослою людиною. Якщо це сімейник, то він може укладати контракти обох типів. Це конкурентна перевага.
Укладання контрактів має створити те, чого в нашій медицині ніколи не було. Тобто конкуренцію. Коли з’явиться конкуренція, відбудеться оптимізація штатів. Підписали контракти? Отримуєте фінансування в залежності від кількості контрактів. Не підписали? Відповідно, не отримуєте.
Олена Бадюк: Чи означає це реорганізацію медичних закладів?
Олександр Ябчанка: Поза сумнівом. Як на мене, потрібно починати з первинки. Для того, аби запрацювала система, мають бути чітко визначені межі відповідальності. Наразі неможливо обрахувати гарантований перелік медичних послуг. Для того, щоб здійснити цей розрахунок, потрібно розуміти методику розрахунку, а також знати, скільки грошей йде на закупівлю і скільки послуг виробляється системою. З цих трьох показників ми маємо тільки 1 — загальний бюджет охорони здоров’я. Очевидно, для того, щоб отримати достовірну статистику, всі дані мають бути в електронному вигляді.
На первинці запускається принцип «гроші ходять за пацієнтом». Тобто скільки контрактів пацієнт уклав з лікарем, стільки лікар і отримає. Це буде залежність між кількістю контрактів і фінансуванням.
Як це працює на практиці? Громадянин укладає контракт з лікарем. Лікар сам у цьому зацікавлений. Лікар ці дані вносить в єдиний реєстр пацієнтів. Після запуску цієї системи міністерство прагне отримати достовірні дані і прив’язати до ходу пацієнта хід державних грошей. Укладаючи контракт з лікарем, пацієнт отримує електронний id. Вся його історія здоров’я знаходитиметься в електронному вигляді. В разі, коли громадянин потребує діагностики чи лікування складнішого, ніж може надати лікар первинки, він звертається у самостійно обраний медичний заклад.
Михайло Кукін: Якщо громадянину не сподобався обраний ним лікар первинки, чи може він укласти контракт з іншим лікарем зі збереженням id?
Олександр Ябчанка: Звичайно. Це технічні моменти, що будуть відрегульовані. Зараз головне запустити цю систему.
Олена Бадюк: Це стосується первинної допомоги, а як щодо профільної медичної допомоги?
Олександр Ябчанка: По мірі отримання достовірних статистичних даних з цієї системи держава зможе розрахувати, скільки ж вартують ці медичні послуги. Після того можна буде сформувати гарантований пакет медичних послуг. В цьому випадку система працюватиме за тим самим принципом «гроші ходять за пацієнтом», з тією лиш різницею, що на первинці «гроші ходять за пацієнтом», умовно кажучи, раз на рік. Тут контракти укладатимуться між надавачами послуг і державою.