Громадське радіо
Допомагає розібратися Юрій Ганущак, директор Інституту розвитку територій, експерт Реанімаційного пакету реформ.
Анастасія Багаліка: Раніше уряд говорив, що накопичувальну систему чіпати не буде, змінюватиме лише солідарну. Це можливо робити одночасно? Що ж відбувається?
Юрій Ганущак: Насамперед, вже не одночасно, тому що з 1 січня 2019 року. І до того треба прийняти низку законодавчих актів, насамперед, сам закон, який буде регулювати накопичувальну систему, тому що те, що є зараз, досить непевне. І такий законопроект зареєстрований — №6677. І він, в принципі, вже той, який в разі прийняття може запускати накопичувальну систему.
Анастасія Багаліка: Якщо говорити про правки, які вчора вносили нардепи, це реальна накопичувальна система чи косметичні правки?
Юрій Ганущак: Правки вносилися до №6614. І він не розглядає накопичувальну систему. Але в перехідних положеннях було зафіксовано, що «рекомендувати Кабміну подати нормативні акти для того, щоб ввести в дію накопичувальну систему з 1 січня 2019 року». Тут питання в тому, наскільки це можливо зробити, що там такого, до чого потрібно готуватися і наскільки той законопроект, який будуть голосувати невдовзі по №6614, сприятиме запуску накопичувальної системи.
Анастасія Багаліка: Наскільки ці правки між собою скоординовані?
Юрій Ганущак: Насамперед, я не адепт накопичувальної системи і дивлюся на неї скептично. Зараз приблизно в унісон думаю з міністром соціальної політики Ревою. Тобто, покажіть мені, куди вкладати гроші, щоб вони дали більший ефект, ніж рівень інфляції, при цьому були абсолютно неризиковані. За великим рахунком їх не дуже видно.
Але в законопроекті №6677 є особливість. Там йдеться про недержавні пенсійні фонди. Так от, вони в деяких країнах, коли є обов’язковими, показали успіх. Там, де впроваджується державний пенсійний фонд, навіть накопичувальний фонд, держава, як правило, розглядає це як запасні ресурси для вирішення боргових зобов’язань. Як правило, на виході накопичення нема — дай Боже, щоб зберегти вартість того, що вилучено. Зберігати вартість і примножувати її протягом 40 років надзвичайно важко, навіть з огляду на кризи, які відбуваються кожні 20 років. В тих країнах, де акцент робиться на корпоративні, але обов’язкові фонди, є певний успіх.
Людина працює, наприклад, в системі, яка виробляє ІТ-продукцію. І ця людина, знаючи, що індустрія буде розвиватися, вкладає у пенсійний фонд (саме в корпоративний) цієї корпорації. Коли вона, залучаючи ці гроші, кидає їх у інвестиції, то вони набагато дешевші, ніж брати у банку. І це гроші своїх же працівників. Тут накопичення дають плюс цьому пенсіонеру. Приблизно така ж ідея закладена у нашому законопроекті.
Єдина проблема, що я побачив дві позиції, які мене розхолоджують. Перша позиція: тільки тим, кому нема 35 років. Це означає, що 25 років буде йти накопичування. Тут спокуса у держави забрати ці гроші є надзвичайно великою, тим більше, у перехідних положеннях я бачу, що держава каже так: перші два роки тільки в ОВДП, бо вважається, що вони надійні. Вони надійні, але я боюся, що рівень інфляції буде більшим, ніж рівень прибутку ОВДП. У нас, на жаль, бюджетна система надзвичайно розбалансована в частині боргу. Зараз борг зростає, як сніговий шар. Найбільша проблема, що зростає обслуговування боргу. Поки борг внутрішній, держава вирішувала це питання за рахунок того, що запускали інфляцію, гривня знецінювалася, таким чином, ніби, повертали борги.
Зараз банки не хочуть купувати ОВДП, ті, які купували, зачищені. В принципі, це правильно, бо банки мають кредитувати реальний сектор, а не спекуляції. І виходить, що єдиний більш-менш нормальний кредитор — МВФ. Але МВФ дає у валюті, і тут інфляцією гроші не повернеш.
Тому ідея, яка є у думках наших можновладців, — це пенсійний фонд. І те, що забороняється вкладати людям, які старші 35 років, посилює підозру, що, на превеликий жаль, не буде хорошого пенсійного фонду.
Я був би більш оптимістичний, якби на наступний рік у нас був би бездефіцитний бюджет. У нас дефіцит знову буде 2,5%. Це знову борги, новий тягар і ми у воронці боргових зобов’язань, коли зростання обслуговування боргу, як ракова пухлина. Зараз в тілі видатків бюджету це 15%.
Анастасія Багаліка: Тобто «сісти на шпагат» між солідарною та накопичувальною системою не вийде?
Юрій Ганущак: Не просто не вийде. На жаль, у нас знову бюджетні питання намагаються вирішувати за рахунок накопичувальної системи. Я толерантно ставлюся до накопичувальної системи, бо реформа, яка пропонується у солідарній системі, є дуже половинчастою.
Тому що найкраще досягнення в тому, що відходять від поняття пенсійного віку і заміняють поняттям страховий стаж. Це золота фішка яка вибиває ґрунт у всіх критиків ідеї пенсійної реформи. Міністр прямо каже: хочете мати пенсію, але ви ж не працювали, не зносилися — за що вам пенсія? Коли є страховий стаж, трудовий стаж до 2000 року, тоді людина напрацювалася, є сенс давати пенсію. Друга фішка — введення автоматичної індексації пенсії, прив’язки до рівня інфляції та рівня середньої зарплати.
Приречене на успіх голосування пояснюється тим, що 10 мільйонів пенсіонерів отримають надбавки, деякі навіть дуже великі. Я не думаю, що навіть в опозиції повернеться рука голосувати проти, але все, на цьому всі позитиви цієї реформи закінчилися.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.