Мукаддас Насирлаєва зникла в кінці січня, є інформація про те, що дівчина наклала на себе руки, зістрибнувши з моста, але до сих пір не знайдено її тіло. Вона це зробила начебто тому, що її відрахували з університету через те, що в неї не були продовжні дозвільні документи на проживання в Україні.
Проект Слідство.Інфо провели розслідування з цього приводу, і співавтори матеріалу Катерина Лихогляд і Марія Горбань в нашій студії готові поділитися інформацією.
Катерина Лихогляд: Оскільки в багатьох людей викликав питання сам фат самогубства, то ми почали з цього, щоб з’ясувати, чи насправді відбулася ця трагедія. І дійсно переконалися, що це було, адже ми бачили відео. Звісно, з етичних міркувань таке відео ніхто публікувати не буде. Ми побачили шлях дівчини з університету до мосту Патона і сам стрибок з мосту.
Григорій Пирлік: Які причини такого вчинку?
Катерина Лихогляд: Говорити про причини вчинку точно зараз не може ніхто. Ми хотіли з’ясувати, в яких обставинах дівчина вчилася, і після чого вона могла вийти і піти на такий крок. І, справді, виявили, що окрім цькувань та серйозного тиску, в деканаті по роботі з іноземними студентами ще й присутня серйозна корупція. А тиск є елементом цього механізму, цих схем корупції.
Григорій Пирлік: Багато кого зі студентів відраховують з вишів, але ніхто не вчиняє самогубство. Можливо, були ще якісь причини – дівчина не хотіла повертатися додому до Туркменістану чи ще щось?
Катерина Лихогляд: Як відомо, її батьки пропонували їй приїхати, поновити візу і повернутися назад. Ми не стверджуємо, що саме через заступницю декана по роботі з іноземними студентами Тетяну Тимохіну дівчина зробила такий вчинок. Ми швидше хотіли дослідити, чи є взагалі підстави хоча би говорити про це.
Ми спілкувалися з психологом, який практикує складні випадки, і він нам повідомив, що робити висновки тільки з цієї інформації, що є в ЗМІ, непрофесійно, але в кожної людини свої особливості психіки – в когось вона міцніша, в когось – менш міцна. І нам невідомі особливості психіки Мукаддас.
А от стосовно того, що відбувалося в деканаті, нам все відомо. Там чинився тиск. А психологічний тиск не опишеш словами, його не можна помацати руками, це те, що тільки можна відчути. Нам багато студентів говорили про те, що розмовляють з ними лайкою, що часто просто їх ігнорують. Ми зустріли одного студента, який бачив в один з днів січня Мукаддас, і вона стояла заплакана, тому що, як вона пояснювала, в неї закінчилася віза. А в Міграційну службу з цього питання, і це затверджено наказом Міністерства освіти і науки, має звертатися саме вищий навчальний заклад. Це нам, до речі, підтвердив і декан факультету, де навчалась Мукаддас, що вони збирають документи і передають їх.
Ми зустріли одного студента, який бачив в один з днів січня Мукаддас, і вона стояла заплакана, тому що, як вона пояснювала, в неї закінчилася віза
Я так зрозуміла з тих публічних заяв, які робила ректор університету пані Амосова, дівчину тричі публічно попереджували про те, що в неї закінчується віза і вона має подати документи. Тобто виходить така ситуація: спершу її довго попереджували, вона вперто не заносила чомусь документи, хоча кожен день ходила на пари і іншим студентам допомагала готувати такі документи, а потім раптом через місяць, коли віза протермінувала, почала просити, щоб вирішили її проблеми. Це дивна ситуація.
Це може залишатися все на рівні такої історії, якби не один факт, який ми виявили: Мукаддас не єдина, кому не видали посвідку на проживання. Ми знаємо двох студентів, це подружжя з Ірану, і вони подали весь пакет документів, навіть отримали довідку з деканату, що їхні документи перебувають у Міграційній службі на оформленні для посвідки. Через три тижні їх покликали, віддали їм документи і сказали, що у вас протермінована віза, ми вас відраховуємо, і їх депортували.
Мукаддас не єдина, кому не видали посвідку на проживання.
Григорій Пирлік: Що вам вдалося з’ясувати щодо ставлення до студентів заступника декана по роботі з іноземними студентами Тетяни Тимохіної?
Марія Горбань: Я спілкувалася зі студентами більше, ніж тиждень. І перше, на що я звернула увагу, це те, що студенти налякані. В більшості випадків студенти відмовляйсь надавати нам інформацію навіть анонімно, пояснюючи це тим, що не хочуть проблем.
Я не почула жодного позитивного відгуку про роботу заступниці декана, вони говорили про постійний тиск, про постійні крики, вони говорили, що в неї можна щось попросити, але, як правило, це супроводжується криками, лайкою та образами.
Я не почула жодного позитивного відгуку про роботу заступниці декана, вони говорили про постійний тиск, про постійні крики
Григорій Пирлік: Тепер щодо отримання хабарів на факультеті. Ви пишете про посередництво. Кого саме?
Катерина Лихогляд: Як нам вдалося дізнатися, це студенти або старших курсів, або колишні студенти. Як правило, за словами одного з наших інформаторів, всі етнічні групи, які навчаються, мають по одному такому студенту, який вирішує їхні проблеми. А складання іспитів може вирішуватися навіть напряму з викладачами.
Найдорожчий прайс, це коли тебе відраховують, але напряму гроші деканат не бере. Гроші передаються через посередників – студентів. Одним з таких студентів є Фарід Алієв. Він зараз навчається на другому курсі фармацевтичного університету, до того він навчався на лікарській справі, але не зміг отримати диплом, тому що провалив іспит.
Нам пояснили, що схема працює так: завдання людини, яка хоче отримати гроші, – залякати, довести до тієї ситуації, щоб студент розумів, що його відрахували, він повернеться в свою країну, і батьки спитають, чому він приїхав ні з чим. І ціна – 4-5 тисяч доларів після тиску, після низки розмов, які відбуваються з відповідальною особою в деканаті. Студент починає шукати шляхи вирішення, і тут з’являється добрий і хороший друг, який пропонує це питання вирішити. І таким хорошим другом є Фарід Алієв, про якого говорять, що він близька людина до пані Амосової, ректорки університету.
Повну розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.