Олена Бадюк: Розкажіть про ваш проект «Весна в АТО»?
Вова Гейзер: Ми нещодавно приїхали з Донбасу, де були в концертному турі. Його організував Всеукраїнський альянс бійців і волонтерів АТО. Ми виступали в Юр’ївці, Маріуполі, Володарську та Урзуфі для військових і місцевого населення.
Сергій Стуканов: Чому саме південь Донеччини?
Вова Гейзер: Коли ми їхали, то навіть самі не знали куди. Це дійсно курортна зона, але прикро те, що там практично ніде нема життя, нема відпочиваючих. Тільки військові і трохи пересічних громадян. Хотілося б, щоб війна якнайшвидше закінчилась і там знову було багато людей.
Сергій Стуканов: Чи відчули ви патріотичну реакцію на ваші виступи?
Вова Гейзер: Я помітив, що патріотична реакція є не скрізь, але у нас і в Києві і на західній Україні є різні люди, різні думки.
Олена Бадюк: Ви виконували пісню «Синку мій синку»?
Вова Гейзер: Так, хоч довго думав грати чи ні. Альбом «Браття українці» ми переважно писали на українського слухача, який сидить на дивані і не бачить, що коїться на Донбасі. Тим людям, які там і й так знають про війну, співати про це недоречно.
Але ми зіграли, і поплакали, і посміялися. Дуже потужний заряд у наших бійців, нема якогось негативного сприйняття світу. Приємно, що цю пісню визнали гімном АТО.
Сергій Стуканов: Ви започатковуєте новий проект «Браття українці»?
Вова Гейзер: Наразі ми співпрацюємо з декількома організаціями і міністерством культури. Ми запланували зробити тур в зоні АТО, 20-30 концертів, наступний етап проекту — їхати по військовим частинам, знімати документальний фільм «Зона АТО», щоб показати, як там все відбувається.
Плануємо також зробити фестиваль для дітей і юнацтва «Браття українці», до Дня Незалежності України.
Олена Бадюк: Чи складно проводити такі акції в АТО?
Микола Бабій: На жаль, достатньо багато питань виникає і на етапі організації і на етапі проведення. Такі проекти були б доречні і актуальні владі, але складнощі є. Наприклад, фінансування.
Сергій Стуканов: А звідки було фінансування на «Весну в АТО»?
Микола Бабій: Все зроблено волонтерськими ресурсами. По волонтерським зв’язкам все працює швидко і ефективно.
Олена Бадюк: Чи потрібна допомога від генштабу чи міністерства, якщо все під силу волонтерам?
Микола Бабій: Один концерт можна зробити самотужки. Але якщо йдеться про десять-двадцять, про поїздки військовими частинами для зйомок фільму — силами волонтерів це не осягнути.
Вова Гейзер: Ми ведемо переговори і з міністерствами і з адміністрацією президента. Але система бюрократична, і поки вони вирішують, нам хлопці телефонують, що чекають нас. Ми не можемо сказати, що нам щось не погодили, що ми не можемо — сідаємо і їдемо.