Наш путівник допоможе геть необізнаним зорієнтуватися на Донбасі, — автори

В нашій студії президент цього Центру Микола Балабан та співавтор довідника Максим Майоров.

Михайло Кукін: Розкажіть про ваш путівник.

Микола Балабан: Це результат роботи великої групи різноманітних дослідників, істориків та журналістів. Тут є багато оригінальних мап зони конфлікту, як окупованої території, так і не окупованої.

Ми розглядаємо Донбас в комплексі, як таку цілісність, яка, на жаль, зараз розділена. Для нас було важливо показати історію, географію та процеси, які там відбувались до конфлікту. Потім ми переходимо до розповіді про сам конфлікт.

Ця брошура розрахована на тих людей, які майже нічого не знають про Донбас і хочуть дізнатися більше.

Михайло Кукін: А є такі зараз на українському просторі? Чи є україномовні люди, які не знають, що таке Донбас?

Микола Балабан: На жаль, є. Можна знати про Донбас, але не розуміти, як процеси там відбуваються.

Зараз є тільки україномовна версія, але книжка буде видана п’ятьма мовами — англійською, німецькою, французькою, російською та українською.

Вона розрахована на міжнародну аудиторію, наприклад, на іноземних журналістів, які хочуть приїхати в Україну, або які пишуть якусь аналітику про Україну. Тому що дуже часто, працюючи з якимись іноземними журналістами, ми помітили що їх знання фрагментарне, адже журналіст, якому дали завдання написати про Україну протягом кількох тижнів, немає часу занурюватися в тему.

Вікторія Єрмолаєва: Як ви збирали інформацію і про що саме там йдеться?

Максим Майоров:  Я сам переселенець з Криму, і коли починалась окупація, на мене вийшли журналісти, зокрема журналіст Тарас Шумейко, який працював фіксером в журналістів з Бельгії. Вони приїхали до Севастополя і попросили, щоб я їх поводив по мітингах, показав, що відбувається. І у спілкуванні з цими бельгійськими журналістами з’ясувалося, що їм абсолютно все треба було пояснювати в деталях: де українські військовослужбовці, де російські, пояснювати специфіку населення та розмови. 

Ідея цього путівника — дати можливіть іноземним журналістам і просто новачкам в цій темі зорієнтуватися в темі Донбасу, отримати базову інформацію, яка необхідна, щоб працювати, особливо, в зоні АТО. Звідси і формат — він зручний, його можна взяти із собою і весь час до нього звертатися.

Там багато корисної інформації, яку ми збирали з різних джерел — з нормативних актів, із відкритих джерел Інтернету. Також нам допомогла волонтерська спільнота Inform Napalm, яка професійно займається систематизацією даних по доказам російської присутності на Донбасі. В них ми і взяли цю доказову базу, щоб засвідчити, що проти України воює, в тому числі і російська армія.

Там є навіть список декомунізованих назв Донецької та Луганської областей. Такої інформації немає в звичайних виданнях. А тут ми одразу п’ятьма мовами вирішили закрити цю прогалину, і людина, яка має цю книжку на місці, вже не буде плутатися — перед нею Торез, як називають це місто сепаратисти, чи декомунізований Чистяков.

Вікторія Єрмолаєва: Відкриваю я ваш довідник. Розділ 5. «Під медіа прицілом. Шок». Що це за шок?

Максим Майоров: Це такі метафоричні назви окремих етапів. Шок — це перший період медіа війни, коли українська сторона перебувала в розгубленості. Йдеться про постмайданний період, коли Революція перемогла, але ми зіткнулися з таким явищем, яке російська пропаганда пізніше назвала «російська весна». Виявилось, що українське суспільство до цього геть не підготовлене — до тієї агресивної риторики і до того, як висвітлюються ці заворушення.

Микола Балабан: Не тільки українське суспільство було не готове. Під час захоплення Криму я був за кордоном, хоча я всю Революцію був в Києві, і бачив, як все відбувається. Але, коли я був назовні, то почав читати новини. А там — все, Україна завалилася, України не існує як держави. Ми зараз навчилися боротися з російської пропагандою, а тоді були розгублені.

Михайло Кукін: Ви кажете, що ми навчилися боротися, і наразі гібридна війна ведеться з обох боків. Можна бути певними, що це не пропагандистська брошура? Що вона для інформування, а не для ретрансляції української державницької позиції?

Максим Майоров: Безумовно, ми не можемо заперечити того, що певна позиція тут є, це українська позиція. Але основною рисою пропаганди є певне спрощення та примітивізація явищ. Ми від цього відійшли. Наше видання насичене інформацією.

Михайло Кукін: Вона має бути до того ж перевіреною.

Максим Майоров: Звичайно. Багато матеріалів подані досить тезово, але є відсилання на більш детальні статті, з яких можна скласти повну картинку.