«Громадське радіо»
Венеціанська комісія оприлюднила висновки щодо двох законопроектів стосовно мирних зібрань громадян, але не рекомендувала до прийняття жоден з них. Комісія визнала ці законопроекти репресивними, а окремі положення, навпаки, занадто ліберальними.
На цю тему розмовляємо з експертом правозахисної коаліції «Ні — поліцейській державі», колишнім юристом Національної поліції Михайлом Каменєвим.
В студії працюють журналісти Олександр Близнюк та Ірина Ромалійська.
Ірина Ромалійська: Що нам сказала Венеціанська комісія щодо цих законопроектів?
Михайло Каменєв: Венеціанська комісія за декілька тижнів до прийняття рішення приїздила разом зі своїми експертами до Києва, для того, щоб поспілкуватися з представниками влади та громадськістю щодо цих законопроектів. Наша позиція була в тому, щоб донести представникам Венеціанської комісії, що в Україні є проблеми зі свободою зібрань, але прийняття спеціального закону — не єдиний спосіб їх вирішення.
Ірина Ромалійська: Що не так зараз із законодавством щодо мирних зібрань?
Михайло Каменєв: Формально, в нас діє тільки 39 стаття Конституції, яка дозволяє всім збиратися, також в Кодексі адміністративного судочинства є процедура, як може обмежити свободу зібрань. Є ще декілька статей в Кримінальному кодексі — масові безлади та масові порушення громадського порядку. І все.
Ірина Ромалійська: І цього не вистачає? Для чого потрібні нові закони?
Михайло Каменєв: Я не зовсім розумію, навіщо нам у вигляді закону писати порядок організації проведення мирних зібрань. В нас є інші проблеми, які можуть вирішитися точковими змінами у існуючих законах.
Ірина Ромалійська: Що введено нового в цих законопроектах, які не рекомендувала до ухвали Венеціанська комісія?
Михайло Каменєв: Венеціанська комісія зробила висновок, що один з двох законопроектів, назвемо його «провладний», більш репресивний, ніж другий. Вона наголошує, що не треба вписувати якусь додаткову дозвільну процедуру для мирних зібрань, яка стосуються обмеження руху. Не треба прописувати розгін мирних зібрань.
Ірина Ромалійська: Там написано, в яких випадках можна застосовувати силу, чи що?
Михайло Каменєв: Коли мирне зібрання втрачає мирний характер, тоді воно фактично підлягає розгону. Це дуже небезпечно, особливо для нашій країни.
Ірина Ромалійська: Тобто на думку авторів цього законопроекту статті в Кримінальному кодексі щодо хуліганства не вистачає, так?
Михайло Каменєв: Люди, які лобіюють цей законопроект говорять, щоб якби такий закон був раніше, то на Майдані все було б мирно і нікого б не розганяли. Але це, як на мене, повна маячня, тому що все, що відбувалось під час спроб розгону Майдану, було за межами будь-яких законів та Конституції.
Олександр Близнюк: Чи прийме Верховна Рада до уваги зауваження Венеціанської комісії?
Михайло Каменєв: Венеціанська комісія лише вказала на проблеми, які вони побачили в тих законопроектах, а механізми їх вирішення довірила владі та українському суспільству.
Олександр Близнюк: Тобто їх зауваження носять рекомендаційних характер?
Михайло Каменєв: Так, але висновки Венеціанської комісії дуже фахові, це експертний рівень вищого класу.
Ірина Ромалійська: На що ще вказала комісія в цьому законопроекті?
Михайло Каменєв: Вони вказали, що треба детальніше прописати права і обов’язки протестуючих. Також вони вказали на юридичну невизначеність щодо спонтанних мирних зібрань.
Другий законопроект — від Ігоря Луценка і ще кількох депутатів, який є альтернативним першому. І його Венеціанська комісія критикувала за надмірну ліберальність.
Олександр Близнюк: В чому вона полягає?
Михайло Каменєв: В тому, що там взагалі не прописані жодні процедури, а лише позитивні обов’язки з боку держави.
Олександр Близнюк: Що це за позитивні обов’язки держави?
Михайло Каменєв: Якщо я влаштовую мирне зібрання, то держава має забезпечити мені безпеку у вигляді охорони поліції, забезпечити медичну допомогу, тобто має вартувати швидка. Якщо це велике мирне зібрання, то по його завершенні комунальні служби мають прибрати. І це має робитися за кошти держави.
Ірина Ромалійська: Так у нас в Україні все так і відбувається: поліція охороняє, швидка чергує біля мирного зібрання, а комунальники прибирають після його закінчення.
Михайло Каменєв: Тому я й питаю — навіщо нам взагалі цей спеціальний законопроект? В нас є інші проблеми, наприклад, судові заборони, які цим законопроектом не вирішуються. Не можна для судді розписати, що таке національна безпека, громадський порядок, що таке верховенство права, пропорційність тощо. Ще одна проблема, яку законом не вирішиш, — це або поліцейське свавілля або ігнорування правопорушень поліцейськими.
Ірина Ромалійська: Яка була ще критика Венеціанської комісії щодо другого законопроекту, який розробив Ігор Луценко з іншими депутатами?
Михайло Каменєв: Загалом вони просили щось поміняти у формулюванні щодо спонтанних зібрань, бо на думку Венеціанської комісії те, що написано в цьому законопроекті якимось чином суперечить 39-ій статті. Написано, що проводити мітинги і демонстрації люди мають право, сповістивши органи виконавчої влади. Але ми до сих пір живемо без жодного терміну сповіщення, і все в нас добре.
Олександр Близнюк: На думку авторів законопроектів, який має бути термін сповіщення влади?
Михайло Каменєв: У провладному законопроекті зазначено, що такий термін має становити 48 годин.
Ірина Ромалійська: В якомусь з цих законопроектів прописана відповідальність поліції за те, що є сутички на мітингах, коли вона їх бачить, але не втручається?
Михайло Каменєв: Поліція не захищає мирні зібрання, коли є на те політична воля, а коли її немає, вони прекрасно працюють. В законопроектах таку відповідальність, на жаль, не впишеш. В кримінальному кодексі є 340 стаття -це перешкоджання здійсненню свободи зібрань, і її цілком достатньо. Інше питання, що вона не застосовується. Перші справи, які відкрились по цій статті за останні 5-6 років, були після Революції гідності, до цього статистика показували нулі, ніби в нас немає проблем зі свободою зібрань в Україні.
Олександр Близнюк: Що б ви порекомендували змінити авторам законопроектів ,які не схвалила Венеціанська комісія?
Михайло Каменєв: Ми вже давно наголошую: давайте змінимо чинне законодавство, побачимо, чи зникнуть від цього проблеми чи не зникнуть. Якщо не зникнуть, тоді можна говорити про спеціальний закон. Але нас не чують. Я вважаю, що прийняття спеціального закону може нести набагато більші проблеми, ніж він вирішує.