В гостях у нас – історик-китаїст Макар Таран.
Ірина Ромалійська: Що це було за знищення горобців?
Макар Таран: Цей процес в Китаї називався «боротьба з чотирма шкідниками». Там не тільки горобці були мішенню, там були також мухи, комарі і пацюки. Це реалізація стратегії «великого стрибка», тобто прискорена модернізація, індустріалізація, активізація сільського господарства.
Ті, хто має радянське минуле, пам’ятає панно чи мозаїки, на яких пролетар разом з робітницею тримали в руках атом, який приборкали. Тут також можна провести паралель. Коли почалася індустріалізація, виплавка чавуну та сталі, і коли Китай хотів стати великою індустріальною державою в тому розумінні, в якому це мав на увазі Мао Цзедун, то в перших провалах цього процесу були винні шкідники, сили природи тощо. В Радянському Союзу нам казали, що в Голодоморі винен поганий врожай, тут так само була винна не політика, а горобці з щурами.
Крім того, війна з горобцями мала ще психологічний підтекст – мобілізація населення, консолідація. Так тоді культивувався такий тип суспільства, який напружить всі сили і зробить те, що партія скаже. Зрештою, горобці стали прологом до великого голоду і чергового витка репресій.
Ірина Ромалійська: Як саме цих горобців, гризунів, щурів знищували?
Макар Таран: Горобців знищували різними способами, і з рогаток пуляли по ним, а так як горобець не може у повітрі знаходитися більше 15-ти хвилин, то ці бідні горобчики падали на землю з розірваними серцями. Їх здавали на відповідні склади і одержували за це компенсацію – рис додатковий чи іншу їжу. Але ми знаємо, до чого це призвело. Горобці ж поїдали не тільки зерно, а гусінь та черв’ячків.
В Радянському Союзу нам казали, що в Голодоморі винен поганий врожай, тут так само була винна не політика, а горобці з щурами
Ірина Ромалійська: Про це ми розпитали кандидата біологічних наук, молодшого наукового співробітника Інституту зоології імені Шмальгаузена Євгенію Яніш, яка розповіла, що рішення винищити горобців – дурість і загроза з точки зору біосистеми.
Євгенія Яніш: З точки зору біології не можна винищувати одразу весь вид, щоб не було жодних негативних наслідків. Той же горобець входить в екосистему як їх елемент, відповідно, як тільки всіх горобців в Китаї знищили, розплодилися гусені та інші безхребетні тварини, які почали наносити шкоду врожаям, і це люди дуже швидко зрозуміли. Потім була велика проблема, як з інших країн завести на територію Китаю тих самих горобців, щоб у гусені з’явилися вороги.
Ірина Ромалійська: Через що це взагалі стало можливим?
Макар Таран: Для Мао тоді пріоритетом була ідеологія, мобілізованість мас, ідеологічне виховання, об’єднання навколо його харизматичної фігури. Питання знищення горобців прямо корелюється з хірургічним силовим втручанням у суспільство. Такими самими шкідниками були інтелігенція, буржуазія тощо.
Ірина Ромалійська: І тоді загинули від 20-ти до 40-ка мільйонів людей. Тоді був такий голод?
Макар Таран: Так, це був страшний голод в Китаї, за неофіційними китайськими даними загинуло понад 30 мільйонів людей.
Як тільки всіх горобців в Китаї знищили, розплодилися гусені та інші безхребетні тварини, які почали наносити шкоду врожаям, і це люди дуже швидко зрозуміли. Потім була велика проблема, як з інших країн завести на територію Китаю тих самих горобців, щоб у гусені з’явилися вороги
Ірина Ромалійська: Через що виник цей голод?
Макар Таран: Голод виник в результаті такої волюнтаристської політики, коли почали гнатися за кількісними показниками виробництва чавуну і сталі в Китаї. Мао Цзедун вважав, щоб наздогнати Велику Британію, треба виплавляти більше чавуну і сталі. Тому в Китаї почалося масове виплавляння чавуну і сталі, які були поганої якості, потім відволікали з сіл багато трудових ресурсів, в селах почалася страшна колективізація, набагато страшніша, ніж у нас.
Також вони у 1958-му році засіяли щільним методом, що теж суперечить аграрним законам, у 1959-му році урожай впав, плюс десятки тисяч селян, які займалися плавкою сталі та чавуну, плюс та колективізація, плюс була введена практика, що їсти можна було лише спільно, практика спільного казана. Там сильні молоді люди відганяли старих, били їх, їли більше тощо. Це все призвело до голоду.
В решті цей «великий стрибок» завершився великою критикою Мао Цзедуна за неекономічні методи, знову прозвучала ідея, що потрібно проводити модернізацію. І Мао вибачився, покаявся, пішов зі свого поста. Але це був лише відхід, щоб готувати стрибок вперед. Він почав консолідувати ресурс для наступної кампанії, для відомої «культурної революції».
Зараз харизма Мао Цзедуна залишається, можна скільки завгодно говорити про горобців, але для китайців він засновник Китайської Народної Республіки, це ідеолог комуністичної партії Китаю, Китай за Мао став ядерною країною та учасником світових політичних процесів. Так, «культурна революція» засуджується, засуджуються репресії, але сама фігура Мао не тільки не знімається з п’єдесталу, але й фарбується періодично.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.