Громадське радіо
Григорій Пирлік: Вчора ваш Центр політико-правових реформ проводив прес-конференцію «Рятуйте референдум!». Це вже не перший випадок, приблизно така ж сама була в 2016 році. Чи щось змінилося за цей рік?
Богдан Бондаренко: Насправді за рік ситуація, про яку ми говоримо з законом про Всеукраїнський референдум, вона в основному не змінилася. З 2012 року, коли цей закон був прийнятий ще за каденції Януковича, ситуація не змінилася.
Григорій Пирлік: Чого референдум потрібно рятувати?
Богдан Бондаренко: Сам референдум, який в нас прописаний в законі України «Про Всеукраїнський референдум», він не є таким, що буде дійсно відображати волю народу, якщо його провести. Структура закону побудована таким чином, щоб виключно за допомогою такого інструменту як референдум проводити власні провладні рішення. Коли говорять, що є в нас референдум за народною ініціативою, їй немає місця. Для того, щоб зібрати необхідну кількість підписів, 3 мільйони, провести ініціативну групу, там треба провести засідання ініціативної групи – дві тисячі чоловік мають поміститися в одному місці. Треба як мінімум, щоб адміністративний ресурс тобі не заважав. А взагалі, насправді, треба, щоб він тобі дуже сильно сприяв.
Потім після збору підписів Президент має призначити цей референдум. Якщо Президент не хоче цього робити, то прямої відповідальності це зробити в нього немає. Якщо, наприклад, владі потрібно провести свої рішення, візьмемо навіть вступ в ЄС чи НАТО. Питання вступу в НАТО на сьогоднішній день є більш резонансним, можна сказати про те, що Петро Олексійович підтримує цю ідею, але ідея йде з народу, він лише як добрий справжній лідер нації підтримує ідею. Але насправді, потім, як буде проводитися сам референдум, там дуже багато проблем і в моменті адміністрування референдуму, у підрахунку голосів і агітації. Коли в 2012 році приймався закон Венеційська комісія дала негативний висновок на цей закон. Там була купа проблем. На виборах всі знають, що є дільничні виборчі комісії, які все рахують і передають. Порядок формування цих комісій, які адмініструватимуть референдумний процес, він дуже дивний. Вони не формуються порівну з представників, хто, наприклад за питання і проти. Або якусь пропорцію не зберігають. Це все формується з виконавчих органів місцевих органів самоврядування, по суті це владні структури.
Другий момент пов’язаний з агітацією. Немає в законі чіткого розподілення, що таке агітація, що таке інформування про референдум. Там буде така двозначна стаття. Тут є питання взагалі ,чи можна ЗМІ висвітлити нормально позицію тих, хто проти, і тих, хто за. Відповідь така, що неможна. Тому що якщо ви будете висвітлювати ту позицію, яка буде нецікава владі. Вас можна зрізати саме на етапі проведення процесу. Після того, як референдум пройде, вам повернуть право на трансляцію.
Григорій Пирлік: Серед експертного середовища була така думка, що закон про референдум лобіював Віктор Медведчук. Чи поділяєте ви її?
Богдан Бондаренко: Да, логіка в цьому дійсно є. В 2012 році, коли приймався цей закон, в нас також була інформація, що його планували застосувати в 2017 році, мова мала йти про те, що міг відбутися якийсь референдум за вступ в Митний союз чи ще щось такого плану. Знову ж, не мало значення, як би народ проголосував, а як можна було порахувати його. Референдум можна було б провести штучно.
Григорій Пирлік: При чому цей закон дозволяє змінювати законодавство. Голосувати за зміни в законі. Чи можна за цим законом змінювати термін повноважень президента?
Богдан Бондаренко: Найбільша проблема в тому, що можна виставити на референдум. В нас Конституція обмежує проведення референдуму трьома речами: податки, бюджет, амністія. По цим питанням не можемо проводити референдум. Але є й інші обмеження. Наприклад, змінювати Конституцію не можна. Але можна голосувати про прийняття нової Конституції. Звідки з’являється текст нової Конституції? Закон не визначає це.
Григорій Пирлік: В парламенті є альтернативний законопроект, чим вони відрізняються?
Богдан Бондаренко: В парламенті на сьогодні не один законопроект, їх близько 3-4. Але так само як і той, що прийнятий, вони не рухаються. Є законопроект 2145 альтернативний, це проект, який був розроблений фахівцями з виборчого права, були підібрані декілька потужних конституціоналістів. Він був зареєстрований в ВР, десь 50 депутатів підписалися під ним. І він так само продовжує лежати в парламенті. В цьому немала заслуга комітету з питань політики та правосуддя. Чим він відрізняється від діючого? Чітко сформований предмет референдуму, який відповідає Конституції. Чітко говоримо про те, що можна проводити, що – ні. Закон не може робити винятки з Конституції. Цей закон простіший навіть в розумінні. Там зменшена кількість голосів для роботи ініціативної групи. Немає дискреції президента стосовно того, проголошувати чи не проголошувати референдум. Закон не попадає в порядок денний ВР, тому що президент не висловив свою позицію, а в народних депутатів немає ініціативи.
За нинішнім прийнятим законом про референдум найбільшим вигодонабувачем може бути лише Президент. Так закон сформульований, що можна приймати закони на референдумі, в обхід парламенту. Що знову таки, є неконституційним. Якщо в парламенті у Президента будуть якісь питання, можна застосувати таку процедуру. Потім питання проголошення, підрахунку, в цих питаннях вигодонабувачем буде Президент. Необов’язково Петро Олексійович, попередній президент, наступний.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.