«Громадське радіо»
Директорка департаменту люстрації міністерства юстіції Тетяна Козаченко розповідає про найяскравіші випадки порушення Закону “Про очищення влади”.
Олексій Бурлаков: Почнемо з першого заступника прокурора АРК Валендюка Олега Сергійовича. Деякі медіа пишуть про нього, що він працював заступником голові Головного управління Генпрокуратури за часів Януковича і підпадає під дію Закону “Про очищення влади”. Чому він зараз на посаді?
Тетяна Козаченко: Випадок щодо порядку застосування заборони, або люстрації, Олега Валендюка найяскравіший в країні. Він отримав перше судове рішення, яке звільняло його від люстрації. Воно видбулося в 2014 році.
Порядок, в який він отримав це рішення, не залишає сумнівів щодо наявності змови між державними органами, зокрема прокуратурою, та судовими органами, зокрема суддями.
Закон починає діяти 16 жовтня 2014 року. Протягом 10 днів влада повинна звільнити порядка 5 тисяч державних службовців. Це найвищі посадові особи. Закон чітко аргументує, які це посади. Мова йде про тих, хто займав ці посади не менше року за часів Януковича.
Насправді проблеми почалися не за Януковича. Вони почалися задовго до цього. Але останні роки за Януковича на найвищих посадах держави могли залишитися виключно дуже лояльні люди до влади, до конкретної сім’ї. Ніхто із цих посадовців не жив на свої зарплати.
Олексій Бурлаков: Олег Валендюк отримав премію від Пшонки за вирішення надскладних завдань прокуратури під час акції масових протестів. Це було в день розстрілів на Майдані.
Тетяна Козаченко: Саме так. До повноважень департаменту, в якому він був заступником, належали представництва прокуратури у всіх вищих судах, все забезпечення в адміністративних справах, а саме представництво прокуратури в адміністративних справах про розгін мирних акцій, майнові спори. Він на цій посаді перебував чотири роки.
Сергій Стуканов: До призначення першим заступником прокурора Криму він виконував обов’язки прокурора Києва.
Тетяна Козаченко: Так. Це було до Луценка.
Він подав до суду і за один робочий день отримав ухвалу суду, яка забороняла органам прокуратури звільняти його з посади. Після цього йому було винесене рішення. Відповідно до українського законодавства на наступний день це рішення повинно бути опубліковане в Єдиному судовому реєстрі рішень. Кожна особа може його побачити. А це рішення ховали більше 6 місяців. Відповідно до рішення Генеральна прокуратура була повідомлена про процес. Однак на жодне засідання не з’явилася і не подавала оскарження, а безпосередньо одразу поклала це рішення в кадрову справу відповідного прокурора, що дало йому можливість знову перебувати на державних посадах. Не просто не звільнила, а фактично дала в керівництво столицю.
Олексій Бурлаков: А що ви робите для того, щоб виправити ситуацію?
Тетяна Козаченко: Коли міністерство юстиції дізналося про цю ситуацію, передусім ми зробили офіційну публікацію, звернулися в апеляційному порядку щодо оскарження зазначеного рішення.
Знаєте, що сказав український апеляційний суд? Він сказав, що міністерство юстиції – головний орган люстрації, забезпечує порядок проведення перевірок, веде реєстр люстрованих осіб, але він не може брати участь у люстраційних справах, його інтереси це не порушує. Після цього міністерство юстиції подало касаційну скаргу. Касаційний суд декілька місяців не порушував справу. Ми подали заяву, щоб справа була виключно за нашої участі, а після цього дізналися, що її розглянули заднім числом, і через деякий час отримали рішення касаційної інстанції, що інтереси міністерства юстиції не порушили. Нас не викликали до суду і зробили все, щоб рішення вступило в силу і не можна було його оскаржувати.
Вся ця боротьба набула публічного і громадського порядку. Ми розуміли, що це рішення влаштовує найвищі чини генеральної прокуратури, які дозволяють йому перебувати на посаді.
Навіть якщо вони його не можуть звільнити, рішення не зобов’язує їх призначати його на інші посади.
Сергій Стуканов: Зараз за Генерального прокурора Луценка ми маємо таке призначення.
Тетяна Козаченко: Навесні, коли був призначений Луценко, була надія, були відповідні звернення. Як тільки він заступив на посаду, він заявив, що підтримує люстрацію. Міністерство юстиції направило йому офіційний звіт про порядок виконання Закону “Про очищення влади” органами люстрації, де в пункті 3.3 повністю розписали ситуацію по Валендюку. Нам направили листа, що він звильнився за власним бажанням з посади першого заступника прокурора Києва, він виконував обов’язки прокурора Києва.
У мене широка мережа спілкування. Мені написали інформацію, що насправді він очолює відділ ювенальної юстиції Києва. Після цього надійшла інформація, що він вже призначений першим заступником прокурора АРК.
Сергій Стуканов: Чим зараз займається прокуратура Криму?
Тетяна Козаченко: Територіальність АРК нікуді не зникла. Всі кримінальні провадження, які там були, продовжує ця прокуратура. Нові питання, які виникають, можуть відноситися до повноважень цієї прокуратури. АРК – настільки болюча і важлива тема для країни, що там повинні працювати дуже вмотивовані патріотичні люди. Номенклатура старої системи не здатна робити розслідування щодо себе, щодо своїх підлеглих, щодо свого керівництва. Не можуть вони займати керівні посади. Посада заступника прокурора АРК – також люстраційна.
Закон про люстрацію був прийнятий тим самим парламентом, який голосував за “закони 16 січня”. Вони б за нього не голосували, якби не було виборів. Закон “не злий”, не направлений на те, щоб відновити справедливість, він направлений на те, щоб тимчасово терміново усунути найвищих посадових осіб від державного управління, тому що вони в своїй сукупності не забезпечили роботу держави. Їм на якийсь час заборонено доступ до державної служби.
Олексій Бурлаков: Чи є у вас якась статистика порушень закону?
Тетяна Козаченко: Порушень не так багато, але вони яскраві. Давайте почнемо з Администрації президента. Кіровоградську область очолює Кузьменко, який підпадає під люстрацію. Президент підписав закон і сам його не виконує. Кузьменко голосував за “закони 16 січня”. Заступник Адміністрації президента Дніпров був заступником міністра освіти Табачника. В СБУ було виявлено три особи. Два з них – керівники Чернігівської та Хмельницької областей. Ми рік добивалися, щоб їх звільнили. Указом президента їх звільнили, але за власним бажанням. 12 з 409 осіб, які підпадають під закон, ще перебувають у прокуратурі.