«Громадське радіо»
Парламентська асамблея Ради Європи прийняла несподівано різку резолюцію про порушення Росією прав людини на окупованих українських територіях Донбасу і Криму
Тетяна Трощинська: Ви виступаєте за права людей на окупований територіях. Чи можна сказати, що і ваші зусилля допомогли у прийнятті такої резолюції?
Сергій Мокренюк: Насправді, ми разом з інформаційною агенцією «Голос Криму» завдяки громадській організації «Регіональний центр прав людини» і УГСПЛ створили невеличкий публіцистично-документальний фільм, де продемонстровано долю і стан тих людей, хто був в місцях несвободи на час окупації та як склалося їх доля.
На час в Криму в місцях ув’язнення знаходилося приблизно 3400 людей, але після окупації Росія перемістила без дозволу багатьох ув’язнених на територію РФ. Тепер вони розкидані по 22 суб’єктах РФ.
Андрій Куликов: Де цей фільм можна подивитися?
Сергій Мокренюк: В першу чергу на You Tube каналі «Голосу Криму», також він є на сторінках «Голосу Криму», на моїй власній приватній сторінці. Це невеличкий 7-хвилинний фільм, але важливо, що нам вдалося зв’язатися з родичами ув’язнених, і тими, хто безпосередньо знаходиться в слідчих ізоляторах.
Громадська організація «Регіональний центр з прав людини» безпосередньо спілкується з більше, ніж 200 ув’язненнями. В нас є їх фото, записи, свідчення, пряме пояснення про те, як їх вивозили, що вони були проти цього, що їх змушували відмовлятися від українського громадянства, що їм погіршили умови, порівняно з іншими ув’язненими. Особливо тяжко тим ув’язненим, які хворіють не тяжкі хвороби: ВІЛ СНІД, гепатит тощо. В Росії їм в принципі не надається медичне обслуговування. Є вже випадок, коли людина загинула через відсутність медичної допомоги. Це чоловік на прізвище Керімов, який відбував покарання в республіці Адигея.
А в деяких російських колоніях ув’язненим забороняють мати при собі медичні документи, а якщо немає документів, то про яке лікування може бути мова.
Одна з засуджених говорить, що в неї на протязі 4 місяців на вечір підіймається температура 40, але фельдшер приходить тільки з термометром, і не надає жодних ліків.
Андрій Куликов: Чому така пильна увага до тих, хто відбуває покарання?
Сергій Мокренюк: Завжди є багато людей, якими варто опікуватися, але ув’язнені знаходяться в найгіршому стані, про їх стан взагалі немає жодної інформації.
Треба зрозуміти, що наразі відсутня інформація про існування 3000 українських громадян.
Андрій Куликов: Наскільки ви впевненні бодай в якісь результативності ваших зусиль?
Сергій Мокренюк: В резолюції прямо прописано, що на Росію покладена відповідальність про долю тих людей, які знаходяться в кримських колоніях, і Росії заборонено переміщувати ув’язнених з Криму в Росію та з Росії в Крим.
Адже приріст населення, яке приїхало з Росії в окупований Крим за два роки окупації є дуже великим. Ми можемо говорити, що сьогодні з Росії в Крим переміщується десятки тисяч людей.
Тетяна Трощинська: Ми знаємо на яких підставах?
Сергій Мокренюк: Є інформація про декілька механізмів. Наприклад, людям компенсують витрати на будівництво, на переїзд, на митні платежі. Крім того, чиновником в окупованому Криму віддається перевага, якщо він має наявність досвіду роботу в органах російської влади не менше 5 років. Ми розуміємо, що кримчани не попадають.
Андрій Куликов: Наскільки це переселення впливає на настрої на півострові?
Сергій Мокренюк: Впливає, тому що з’явилося дуже багато важких наркотиків. Через паромну переправу постачаються синтетичні наркотики. В Ялті, Севастополі, Сімферополі, Феодосії та Керчі є точні свідчення, що їх доля велика.
До речі, після початку війни дуже багато людей з Луганської та Донецької областей переїхало в Крим, і кримчани разом зі східняками об’єднуються, коли бачать, що хтось приїхав з Росії, і відверто показують зневагу до цих людей.
Тому що вони відчувають різницю в рівні культури, наприклад, вони не звикли до зневажливого ставлення росіян до таких працівників як, наприклад, продавці.
Тетяна Трощинська: Це обурення може виливатися вдома, але не означитиме того, що люди пов’язують повагу до людської гідності з державою Україна. Чи це мій скепсис не має під собою підстав?
Сергій Мокренюк: Все набагато простіше. Є звичайне буття, яке змінилось. Про це можна не говорити вголос, але це відчувається.
Є ще декілька речей, які стали в новинку для Криму. В кожному магазині стоїть телевізор, який показує новини. Вся моя Феодосія натикана гучномовцями, і в центрі міста ти не можеш не чути російських новин.
Взагалі, Крим зараз надзвичайно відірваний від України через економічні, транспортні блокади, тощо. Але люди зберігають свою патріотичну позицію, всіляко її приховуючи, і демонструючи лише у невербальний спосіб. Коли бачиш звичайний борщ у кримчанина, але він у тарілочці з візерунком на хустині з вишиванкою.
Тому найголовніша мета Росії зараз — руйнація зв’язків з Україною, їй не потрібен в Криму будь-який осередок громадського суспільства. Вони бояться того більше за все. Тому вони так і «пресують» зараз Меджліс та кримських татар, адже розуміють, що певний рівень громадської організації.
Але не треба цього, тому що ми розуміємо, що Крим буде звільнено не через терористичні акти зсередини і не через диверсії, а виключно міжнародним дипломатичним шляхом. Просто настане такий момент, що органи влади РФ зникнуть з території Криму за одну добу. І тоді прийде Україна.