Фото: Громадське радіо
Гості ефіру — директор програмної ініціативи «Громадські ініціативи нової України» фонду «Відродження» Станіслав Лячинський та соціолог КМІС Марина Шпікер.
Станіслав Лячинський: Дослідження було здійснено Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення міжнародного фонду «Відродження». Фонд зробив його на виконання проекту експертної підтримки надзвичайної кредитної програми для відновлення України. Цей проект спрямований на відновлення та поліпшення соціальної інфраструктури, її об’єктів — шкіл, лікарень, дитячих садочків, гуртожитків та інших об’єктів у тих регіонах, які приймають найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб.
Олена Терещенко: Щоб описати ситуацію для інвесторів або для складання стратегій і планів подальшого розвитку регіонів, потрібно знати про емоційну прив’язаність переселенців до своїх рідних місць, тобто про готовність повертатися додому?
Станіслав Лячинський: Так: я б навіть сказав ширше. Безпосереднім завданням нашого проекту є залучення громад до підвищення обізнаності щодо проектів, які реалізуються. Внутрішньо переміщенні особи є людьми, які мають отримати користь від відновлення інфраструктури. Для цього потрібно з певною регулярністю проводити дослідження.
Марина Шпікер: Ми досліджували ідентичність внутрішньо переміщених осіб. Ким вони вважають себе перш за все — українцями, мешканцями того міста, де вони живуть зараз, мешканцями того міста чи регіону, звідки вони приїхали? Ми питали також, чи збираються вони повертатися. Ми порівнювали дані, які зібрали в цьому році з тим, що ми зібрали у 2015 році. Ми дійсно бачимо певні зміни, які говорять про те, що зменшилася частка тих, хто хотів би повернутися у найближчі кілька років.
Олена Терещенко: На сайті «Відродження» зробили такий висновок: «Дослідження свідчить про те, що затребуваність гуманітарних програм зменшується з часом, а все більш важливим питанням стає розвиток соціальної інфраструктури в містах, що приймають ВПО». Ви маєте на увазі, що люди менше потребують прямої гуманітарної допомоги?
Станіслав Лячинський: Це підтверджують і результати, про які ми говорили. Проблема є, але такі потреби у порівнянні з 2015 роком зменшилися. Є різниця між суб’єктивною оцінкою і об’єктивною (ми ставимо контрольні питаннями, які стосуються проблеми і є певними показниками).
Марина Шпікер: У 2015 році на момент дослідження отримували допомогу 70%, а у 2018 — тільки 8%.
Олена Терещенко: Ви говорите про те, що досить давати рибку, час уже давати вудку?
Станіслав Лячинський: Я би сказав радше, що переселенці беруть свою долю у власні руки, намагаються вирішувати свої проблеми самотужки.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.