Громадське радіо
Тетяна Курманова: Наскільки серйозним до війни було протистояння між фанатами різних клубів в Україні?
Артем Худолєєв: Протистояння було серйозним, для цього були історичні основи: ще з радянського союзу. Але це не тільки в Україні, у всьому світі подібне відбувається. До війни були серйозні масштаби.
Ірина Козюпа: Хотіла трошки добавити про сприйняття суспільства в до майданівський період: він був трошки демонізований й суспільством, й журналістами. Ультрас висвітлювались в негативному світі. Хоча іноді були приводи для цього: сутички на трибунах та ін. А після Майдану почалось інакше сприйняття. Мені здається, це такий колективний образ Мартина Ідена: як у суспільства до ультрас змінилось відношення через добрий вчинок, так й до головного героя Лондона інакше стали відноситись через те, що він врятував дівчину.
Артем Худолєєв: Хотів додати, що сутички були частіше з «Беркутом»: й через національну символіку, яку вони не дозволяли проносити, й через те, що вони просто перевищували свої повноваження. «Беркут» намагався поводитись з нами, як з людьми на Майдані. Коли вони били нас на трибунах, а ми намагались давати відсіч, суспільством це сприймалось негативно. А потім, коли всі побачили, як «Беркут» поводив себе на Майдані, по-іншому на це поглянули.
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що саме це стало причиною, чому ультрас «Динамо» безапеляційно підтримали Майдан?
Артем Худолєєв: Ні, основна причина, – ми українці, патріоти держави й це – бій за Україну.
Тетяна Курманова: Славнозвісне перемир’я між ультрас всій України було насправді? Яка роль «Динамо» в цьому? З вашого боку був поштовх?
Артем Худолєєв: Перемир’я було ще до того, як це стало офіційно відомо. Після подій на Майдані сюди приїжджали хлопці з усієї України, з рухів, між якими були конфлікти, й ми тоді вже дружно ставились один до одного, допомагали. А потім, коли протистояння на Майдані набуло інших форм, ми вирішили між собою поспілкуватись, домовитись, офіційно зробити заяву, дати зрозуміти, що фанати зі всієї країни об’єднались. Хто був ініціатором, – неважливо, головне – результат: ми всі об’єднались.
Тетяна Курманова: І це перемир’я триває досі?
Артем Худолєєв: Так, воно триває досі, не порушується. Конфлікти футбольні відійшли на другий план, бо у країні війна, й зараз вирішується питання існування України.
Тетяна Курманова: Чи багато ультрас пішли на війну?
Артем Худолєєв: Значна частина. Наші були й у добробатах, й в ЗСУ, батальонах в структурі МВС. Багато хлопців займаються волонтерством: допомогою пораненим, переселенцям.
Ірина Козюпа: Я не скажу точну цифру, скільки ультрас з різних клубів воюють чи воювали в АТО, але в моїх інтерв’ю представники різних клубів говорили, що їхні представники пішли воювати. Припущу, що не має жодного фан-руху в Україні, чиї представники не були б в АТО.