Перекладачка та письменниця Євгенія Кононенко розповідає про свій роман «Останнє бажання» та переклади з французької. В ефірі «Громадського радіо» вона озвучує уривки з власного твору та оповідання «Молодшенький» про французьких мажорів.
Наталя Соколенко: Чому варто прочитати збірку новел Анни Гавальди «Мені б хотілося, що б хтось десь мене чекав»?
Євгенія Кононенко: Вона містить 12 оповідань про конфлікти в мирному житті, знайомі кожному. Це загальнолюдські проблеми: стосунки між жінками і чоловіками, між батьками і дітьми, «мажорами» і «звичайними» людьми.
Євгенія Гончарук: Звідки взялася така розлога назва?
Євгенія Кононенко: Це рядок з одного оповідання. Ідеться про тугу хлопчака, який служить в армії та не може знайти себе в соціумі. Це твір про те, що найелегантніша нація теж страждає.
Євгенія Гончарук: Можна провести паралелі з ситуацією в Україні.
Євгенія Кононенко: В оповіданні ситуація мирна.
Наталя Соколенко: Давайте поговоримо про ваш роман.
Євгенія Кононенко: Це книга про радянського письменника, який усе життя писав щось радянське у найгіршому значенні цього слова. У нього було темне минуле, він служив в НКВС. Після смерті дружини, яку він любив, у письменника виникла необхідність розповісти про своє минуле. Що саме спонукало його, довідаєтесь, коли прочитаєте.