Фото: Громадське радіо
У студії Громадського Радіо — співачка Світлана Тарабарова.
Олена Бадюк: Ми раді бачити вас напередодні від’їзду до Чехії. Ця поїздка пов’язана з вашою подальшою підтримкою проекту «Переможці». Розкажіть, на якому етапі зараз проект. Чому ви не залишаєте його?
Світлана Тарабарова: Для мене це дуже важлива подорож. «Переможці» — проект мого серця, який я підтримую уже декілька років. У цьому проекті хлопці, які втратили кінцівки, повертаються до життя. Вони — приклад для нас всіх. Вони не здаються, надихають нас. Ми вже всю Україну об’їздили з цими виставками.
Я розповім трішки про виставку. Волонтер та телеведуча Соломія Вітвіцька та велика команда журналу «Viva!» створили проект «Переможці». Це благодійний проект. Кошти збираються на пандуси, на спортивні протези цим хлопцям. Є вже дві фотосесії. У минулому році була перша частина «Переможців», а в цьому році вже друга, тобто нова фотосесія, новий журнал, нова обкладинка, нові герої, на жаль, тому що війна не закінчується. На виставку приходять люди. Соломія розповідає історію кожного хлопця. Кожна церемонія — це сльози, це небайдужі люди, цвіт нації, який збирається. Для мене велика честь бути маленькою частинкою цього проекту. Я співаю на цих зустрічах «Повертайся живим», «Хочу жити без війни». Останнім часом я виконую більш позитивні пісні. Наприкінці ми всім залом співаємо гімн України. Такі події надихають.
Чехія запросила проект «Переможці» з офіційним візитом.
Олена Бадюк: Наскільки важливо продовжувати підтримувати ветеранів? У них немає втоми від постійної уваги, від постійних заходів?
Світлана Тарабарова: Насправді всі ми втомилися за останні декілька років. Це навіть є в моїй пісні «Ми в силах змінити все». Перші рядки починаються:
«Втома, до тебе під вечір
Знову екрани лють бруд».
Але потім в пісні я кажу, що:
«А серце, шепоче: «Тільки не здавайся!
Людиною завжди лишайся — ми в силах змінити все!».
До чого це я? Ми втомилися від поганих новин, але є дуже багато людей, які ризикували, ризикують, які дуже багато втратили на цій війні. Тому не підтримувати — це не по-людськи, це не людяно.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.