«Громадське радіо»
Лариса Денисенко: Что вы можете сказать о судьях, которых нужно рассматривать в спектре уголовной и дисциплинарной ответственности за майданные дела?
Маркиян Галабала: Прикро, коли суддів, які виносили неправосудні рішення під час Майдану, не можна не лише притягнути до кримінальної відповідальності — їх не можна навіть звільнити з посади. Це болить як потерпілим, так і суспільству. Позиція Вищого адміністративного суду упереджена і не відповідає засадам справедливості, зокрема, ідеї притягнення суддів до відповідальності тільки протягом року з моменту вчинення порушення. Порушення присяги призводить до звільнення судді — тут не можна говорити про річний строк відповідальності.
Лариса Денисенко: Це не виглядає так, що суди відкидають принцип верховенства права, а знову зводять все до формальних норм? Особливо стосовно справи Олександра Волкова, якого поновили на роботі?
Маркіян Галабала: Наші судді є досить освіченими і підкованими. Проблема в тому, що вони застосовують ці знання недоброчесно. Це ключова проблема функціонування судової гілки влади. Ситуація з посиланням Вищого адміністративного суду на рішення Європейського суду в справі Олександра Волкова є яскравим прикладом. Європейський суд сказав про те, що не може бути так, що притягнення за порушення присяги не було обмежене певним строком. Він не сказав, яким має бути цей строк. Він звернув увагу, що строк потрібно обмежити. І цей строк був встановлений як трирічний. Але Вищий адміністративний суд сказав, що не буде застосовувати трирічний строк, а застосовуватиме річний строк відповідальності, виключно для того дисциплінарного стягнення як догана. На мою думку, відбулась маніпуляція.
Татьяна Трощинская: А ще є «лякалка», яка часто культивується і походить із суддівського корпусу: зараз нас люструють — а ми завалимо Європейський суд і українські суди справами про звільнення нас же самих. Що ви скажете на це?
Маркіян Галабала: Це залякування і більше схоже на шантаж. Я з власного досвіду знаю ці справи і особисто читав їх. Там є очевидні порушення, які були допущені суддями при винесенні рішень проти майданівців.
Лариса Денисенко: Вища кваліфікаційна комісія суддів відмовилася усунути суддю Вовка з посади. Таке враження, що він народжений у щасливій сорочці. Як ви ставитеся до цього випадку?
Маркіян Галабала: Ця «щаслива сорочка» — це робота у Печерському районному суді Києва. Це багато про що говорить. Очевидно, що такого суддю складно відсторонити від посади чи притягнути до відповідальності. Хочу наголосити, що відсторонення — не настільки важливий процедурний момент. Первинне — це кримінальне провадження проти судді Вовка і те, що його обвинувачують у вчиненні злочину. Відсторонення — це просто засіб забезпечення кримінального провадження.
Лариса Денисенко: Якщо дивитись комплексно — помітно, що Генпрокуратура не допрацьовує. А те, що Вищий адміністративний суд чіпляється за формальні моменти, — інколи виглядає як суддівська змова. Можете це прокоментувати?
Маркіян Галабала: Після перемоги Майдану у Генпрокуратурі півроку не було жодного кримінального провадження проти суддів, які виносили неправосудні рішення. Тоді Генпрокуратура не особливо хотіла сваритися з суддями, бо розуміла, що піде в ті самі суди. Лише тоді, коли громадськість почала акцентувати на цьому увагу — розпочалися відповідні провадження. Тут є кілька факторів: вплив суддів на прокуратуру, те, що інколи складно доводити інкриміновані злочини, інколи бракує фахових слідчих, прокурорів, і волі — добитися правди.
Тетяна Трощинська: Ми говоримо про те, що система не здатна на самоочищення? Можливо, варто вийти на системні інституційні механізми?
Маркіян Галабала: Складно уявити, як це може відбуватися. Те, що суддя може вийти і сказати: так, я отримував вказівки виносити неправосудні рішення. Або: я розкаююсь. Це виглядає фантастикою. Для мене це дивно, хоч і є такі поодинокі випадки. Але вони просто губляться. Такий спосіб є можливий, але він нереальний. Тому потрібно застосовувати, в позитивному розумінні, репресивні механізми: притягнення суддів до кримінальної відповідальності, звільнення за порушення присяги, кваліфікаційне оцінювання, перевірка рівня життя.
Лариса Денисенко: Що зараз робить Вища рада юстиції?
Маркіян Галабала: На щастя, приблизно вісім її членів мають громадянську позицію і розуміють, що без очищення не вдасться досягти зрушень. Але треба розуміти, що для прийняття позитивних рішень потрібно одинадцять членів Вищої ради юстиції.