Після візиту президента до Кремінної люди повірили, що Україна їх не кинула, — полковник Ємбаков

На зв’язку зі студією – полковник, начальник Луганського ліцею-інтернату з посиленою фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені Героїв Молодої Гвардії» Валерій Ємбаков.

Олена Терещенко: Я знаю, що цього року 103 ліцеїсти вже дали клятву.

Валерій Ємбаков: Так, саме 103 ліцеїсти цього року прийняли урочисту клятву ліцеїста.

Олена Терещенко: Серед них син голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрія Гарбуза?

Валерій Ємбаков: Насамперед це ліцеїст Дмитро Гарбуз.

Олена Терещенко: Ваш кадетський корпус один з небагатьох навчальних закладів, яким переїзд навіть додав якихось балів. Як вам вдалося за такий короткий термін не просто відродитися з нуля, а ще й досягти певного успіху?

Валерій Ємбаков: Насамперед я згадую події 2014 року, коли незаконні збройні формування на чолі з кадровими російськими військовослужбовцями захопили наш ліцей у Луганську. Якщо до 2014 року у нашому ліцеї панував дух українства, козацької злагоди, то після цього тхне духом самогонки, горілки. Стало питання, що робити далі. Оскільки переважна більшість хлопців, які у травні 2014 року випустилися, вступила до вищих навчальних закладів Міністерства оборони, більшість першокурсників ми влаштували по ліцеях всієї України, з жовтня 2014 року ми розгорнули роботу щодо відновлення нашого навчального закладу. Дуже велика допомога надійшла з обласної державної адміністрації, ми одразу визначилися з місцем.

У Кремінній знаходився обласний інтернат, який вже був на стадії реорганізації. Ми приїхали на його базу. Першого року ми набрали 50 хлопців. Бажаючих було небагато, набирати було нікуди, бо ми зробили спальне приміщення і два класи. Визначною подією для нас стало те, що 13 жовтня 2015 року майже на відкриття прилетів президент України.  

Олена Терещенко: Як ви домовилися про цей візит?

Валерій Ємбаков: Домовлялася обласна влада. Вся ця подія мала неабиякі наслідки. Це був 2015 рік з неоднозначними настроями серед населення, як Кремінної, так і підвладної Україні Луганської області. 50 кілометрів до лінії розмежування, було чути вибухи, а тут відкривають навчальний заклад, єдина мета якого полягає у підготовці хлопців до вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони України. Після цього в Україну повірили, після цього молодь стала налаштована виключно на те, що нас ніхто не кидає, на українській Луганщині є майбутнє.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.