Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — журналіст Андрій Борис.
Як відбувалася подорож?
Північна Корея — це інший світ. Там я провів 8 днів. Нам показували те, що хотіли показати. Для мене важливо було побачити все своїми очима. Треба осмислити все це і повернутися ще раз. В аеропорту нас зустріли представники корейського комітету з примирення. 24 години на добу вони були з нами. В туалеті та під час сну — єдиний час, коли ми були на самоті. З нашою групою було двоє людей.
Як живе Північна Корея?
Вони яскраво підкреслювали, що все роблять для внутрішнього споживача. У мене склалося враження, що це Росія років за 20 під санкціями. З фасаду все відбувається непогано. Коли виїжджаєш за межі столиці, бачиш бідність, дороги жахливі. У них є свої телефони, свої мобільні мережі, свій інтернет, що надає доступ тільки до кількох сайтів. У них немає краток Visa і Mastercard.
Я намагався купити агітаційний плакат. Вони загнули за нього ціну — 35 євро. Із зображенням лідера нічого купити не можна. Вони дуже обережно до цього ставляться. Я боявся записати стендап на тлі зображень. Вони перепитували, що я сказав, чи не «обрізане» обличчя. Не можна знімати «обрізано», ці обличчя мають бути в центрі кадру.
До американців там таке ставлення, як у росіян до «бандерівців».
Я поставив питання: «Чому мені як журналісту було важко сюди потрапити?». Вони щиро дивуються: «Тому що у вас тут не було друзів, тепер є». Стосовно поїздки за кордон вони прямо не відповідають. Гіди кажуть: «Навіщо нам туди їхати? Вони ж усі бідні. Ми живемо у найкращій країні в світі». У мене складається враження, що так відбувається для того, щоб вони були впевнені, що живуть у найкращій країні на землі.
КНДР бере участь у світових чемпіонатах. Усі міжнародні чемпіонати там показують із 15-денним запізненням, щоб повирізати все зайве.
У Північній Кореї буде така ситуація, поки в цьому будуть зацікавлені більші країни. У мене склалося враження, що Китай і США зацікавлені в цьому.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.