Право на смерть без болю: Чи достатньо Київ дбає про паліативну допомогу?

Гості ефіру — менеджерка програмної ініціативи «Громадське здоров’я» фонду «Відродження» Ксенія Шаповал та заступниця керівника департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Олена Темченко.

Тетяна Курманова: Розкажіть про акцію «Зніміть рожеві окуляри».

Ксенія Шаповал: Наша інформаційна кампанія «Знімай рожеві окуляри» направлена на привернення уваги громадських організацій, активістів і пацієнтів до питань захисту прав доступу до знеболення важкохворих в Україні. Кампанія розпочалася наприкінці 2016 року. Спільно з багатьма правозахисними організаціями на території України ми провели документування історій важкохворих пацієнтів. Вийшло понад 100 історій в 10 областях України. Звіт був представлений у 2017 році. Були викладені конкретні рекомендації до уряду України, яким чином поліпшити стан доступу до знеболювальних лікарських засобів для таких пацієнтів. Протягом 2017 — початку 2018 року у нас відбуваються постійні презентації у різних обласних центрах, у великих і малих містах на території України для того, щоб привернути увагу до цієї проблематики та дати лікарям та управлінцям дуже конкретні рекомендації, ознайомити їх із законодавством і найкращими практиками доступу до знеболення пацієнтів, тобто дати інструмент, щоб поліпшити ситуацію.

Тетяна Курманова: Як реагують лікарі у різних областях?

З боку міської адміністрації було заявлено, що місто Київ не хоче і не буде створювати окрему програму сприяння розвитку паліативної допомоги

Ксенія Шаповал: Мушу сказати, що у порівнянні зі столицею області реагують краще. Обласні управління охорони здоров’я і соцзахисту, заклади охорони здоров’я, які зараз перебувають в процесі реформування, медики у більшості випадків дослуховуються до наших рекомендацій, активно беруть участь у навчальних семінарах, на відміну від столиці. Буквально у вівторок у нас відбувся круглий стіл з Постійною комісією з охорони здоров’я міста Києва. Під час круглого столу позиція Києва трохи здивувала активістів, оскільки було заявлено з боку міської адміністрації, що місто Київ не хоче і не буде створювати окрему програму сприяння розвитку паліативної допомоги, забезпечення знеболення. Ситуація з боку чиновників звучала як офіційна позиція, що все добре, всі кияни в достатній кількості забезпечені знеболювальними засобами.

Тетяна Курманова: Я пам’ятаю, що ви казали, що тільки 15% пацієнтів, які потребують сильнодійних знеболювальних, можуть їх безперешкодно отримати. Чи правда, що в Києві інша ситуація?

Ксенія Шаповал: Я можу сказати з точки зору задокументованих історій. У Києві одна з найважчих ситуацій щодо доступу до знеболення. Є районні управління охорони здоров’я, які вже протягом року з нами співпрацюють і намагаються вирішити цю ситуацію. Розкажу про останнє звернення до мене і до моєї колеги з 2-ї міської лікарні. Звернувся чоловік пацієнтки. Це була важкохвора онкологічно. Протипролежневий матрац ми просили надати нашу колегу з Івано-Франківської області.

Треба розуміти, що соціальний департамент працює з певними категоріями обслуговування. Якщо вам 30 років і ви маєте важку хворобу, у вас є чоловік чи дружина, ви колись працювали чи працюють члени вашої родини, ви не є тією категорією пацієнтів, яким буде надана така послуга. Казати, що все добре, означає не бачити системних проблем.

Тетяна Курманова: Пані Олено, як вибачите зсередини цю ситуацію? Чи насправді у Києві все добре, як кажуть?

Олена Темченко: З 2014 року Національний превентивний механізм здійснює моніторинг дотримання прав пацієнтів і персоналу при наданні паліативної допомоги. Звичайно, одні з найперших візитів у нас були до київських медичних закладів. На сьогодні відбувалися уже повторні візити. Якщо ми будемо говорити про хоспіс, який функціонує при онкологічній лікарні, то ці умови є виключенням, тому що умови лікування в інших паліативних відділеннях бувають набагато гірші, ніж в інших областях. Також таке велике місто потребує послуг виїзних бригад.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.