Правовими важелями в Азовському морі ситуацію не вирішити. Потрібна військова присутність, - Борис Бабін

Дізнавалися в постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Бориса Бабіна.

Анастасія Багаліка: Вже навіть за кордоном занепокоєні ситуацією, яка відбувається із затриманнями українських кораблів в Азовському морі. Чи і зараз залишається загострення, чи спостерігається затишшя у зв’язку зі святами?

Борис Бабін: Тут затишшя може бути лише у період штормів, коли судна прикордонної охорони ФСБ РФ, які сьогодні незаконно обмежують судноплавство на Азові, змушені перебувати в місцях базування. Але здебільшого ситуація все більш ускладнюється, тривають незаконні затримки та огляди суден на підходах до портів Бердянська та Маріуполя. Причому російські силовики зухвало роблять це на мінімальних відстанях від узбережжя України.

Також триває дискримінація суден, які штучно не пропускають через Керченську протоку на вхід та на вихід з Азовського моря, для таких суден термін очікування становить декілька діб, навіть по тижню чи по два тижні стоять судна. Це величезні втрати для судновласників та власників вантажу. Також це впливає на валютну ситуацію, тому що підрив українського експорту – це вплив на фінансову стабільність країни.

Затримання українських кораблів у Азовському морі впливає на валютну ситуацію, тому що підрив українського експорту – це вплив на фінансову стабільність країни

Анастасія Багаліка: Експерти обговорюють шляхи вирішення цієї проблеми. Якщо не говорити про якісь силові методи – посилення присутності українських прикордонників або українських військ на узбережжі Азовського моря, йдеться про те, що цю ситуацію можна вирішити у правовому полі – денонсувати угоди, які стосуються Азовського моря. Що ви думаєте з цього приводу?    

Борис Бабін: По-перше, дуже наївно було б очікувати, що будь-яке протистояння державі-агресору можна вирішити виключно в юридичному полі. Якщо б це було можливо, ніякої агресії Росії не було б. Але це не означає, що ми не маємо нічого робити в юридичній сфері. В першу чергу, необхідно посилювати і військово-морські сили, і морську охорону з тим, щоб мінімізувати відповідні ризики та прибити градус російської вседозволеності. Це варто робити першочергово, і такі заходи вживаються. Зокрема, Представництвом президента питання посилення морської охорони були підняті ще рік тому, наприкінці серпня 2017-го року. Бо ми вже тоді прекрасно розуміли, куди заходить ця ситуація після введення в експлуатацію Керченського мосту.

Дуже наївно було б очікувати, що будь-яке протистояння державі-агресору можна вирішити виключно в юридичному полі

Але, крім цього, для того, щоб наші військово-морські сили та прикордонна охорона відчували впевненість, необхідно забезпечити відповідну нормативну базу їх дій на Азові. Дійсно, в нас сьогодні склалася парадоксальна ситуація. В нас є договір від 2003-го року, яким Україна та Російська Федерація визнають Азовське море як внутрішні види, але при цьому норма договору про розмежування Азову, яка була ключовою, в Росії виконана не була. На сьогодні цей договір фактично втратив і предмет, і мету, і не захищає нас від посягань держави-агресора. Тому зараз і піднімається питання відповідними органами щодо перспективи перегляду цього договору, запровадження в повній мірі Конвенції про морське право 1980-го року. Для цього нам необхідно визначити і вихідні лінії на Азовському морі, і межі територіального моря на Азові.

Анастасія Багаліка: Чи є у вас якась інформація про те, що ситуація може найближчим часом почати вирішуватися з боку України? Можливо, питання винесуть на секретаріат РНБО?

Борис Бабін: Я впевнений, що президент України вживає всіх заходів у межах компетенції для підвищення і обороноздатності, і ситуації безпеки, пов’язаних з формою агресії в Азовському морі.  Також в мене є впевненість в діях наших збройних сил, морської охорони, але в мене немає впевненості в окремих депутатах і окремих чиновниках, які, на жаль, за десятиріччя невизначеного статусу моря звикли «харчуватися» з тих незаконних промислів, які там тривали та тривають. І в таких умовах їхня власна кормушка для них важливіша, ніж національний інтерес. Це мене трохи лякає, особливо в умовах війни.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.