Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — політолог Олег Саакян.
Анастасія Багаліка: Говоритимемо про законопроекти, які вчора підтримав антикорупційний комітет. Мова йде про законопроекти, які скасовують електронне декларування для громадських організацій. Протягом минулого року Верховна Рада все ніяк не могла її скасувати, не змогла скасувати до 1 квітня. Антикорупційні активісти подали декларації. Тепер мова йде про скасування постфактум, тобто на наступний рік. Також, як я розумію, ідеться про те, щоб ті антикорупційні активісти, які не подали декларації, не несли за це відповідальності.
Олег Саакян: Перш за все потрібно розуміти, що таке електронне декларування. Це одна з форм опублікування даних про свої статки людьми, які мають доступ до публічних коштів, тобто до коштів платників податків. Цей інструмент намагалися застосувати до активістів, експертів, які займаються антикорупційною діяльністю, лише за однією ознакою — ті, хто займається антикорупційною діяльністю, тобто не до тих, хто має доступ до коштів, а просто до тих, хто контролює тих, хто має доступ.
З самого початку ситуація була маніпулятивною, оскільки ці правки подавалися разом в пакеті зі скасуванням електронного декларування для представників спецслужб, офіцерів, військового складу, який воює в зоні бойових дій. Це відбулося з боку президентських сил. Це маніпуляція? З самого початку. Далі ми бачимо класичну гру, де парламент поганий, а президент хороший. Президент говорить, що потрібно скасовувати, що він виступає за, подає, але парламент не голосує.
З самого початку ситуація була маніпулятивною, оскільки ці правки подавалися разом в пакеті зі скасуванням електронного декларування для представників спецслужб, офіцерів, військового складу, який воює в зоні бойових дій
Консолідувалися всі політичні сили демократичного спектра, починаючи від більшості Народного фронту і завершуючи повністю опозиційним лідером — «Батьківщиною». І тільки БПП дає менше половини голосів. Про що це говорить? Про те, що ця історія з самого початку є спрогнозованою і зрежисованою для того, щоб дискредитувати антикорупціонерів. На жаль, українські публічні антикорупціонери дають всі підстави для цього. Ідеться про той спосіб життя, який подекуди ведуть антикорупційні активісти, експерти. Та інформація, яка з’являється повсякчас в ЗМІ, створює у суспільства відчуття, що це такі ж самі люди. Влада вирішила цим скористатися і показати, що ті, хто їх контролює, не такі вже і янголи.
Чому не скасували до 1 квітня? По-перше, щоб опублікувати статки. По-друге, щоб криміналізувати це поле.
Більша частина українського суспільства зараз доведена фактично до стану економічного виживання. Коли людина бачить зарплатню у певного антикорупційного активіста, експерта, громадського діяча 1 — 2 тисячі доларів, то це викликає подразнення, бо радянський образ борця за справедливість — це завжди напівбосий, напівголодний. Якби у людини були забезпечені її базові потреби, і вона б жила, а не виживала, то поле для маніпуляцій зменшувалося б.
Анастасія Багаліка: В президентській фракції голоси фактично розділилися навпіл. Можна говорити про якусь особисту помсту? Чи це якийсь технічний задум, щоб голосування не відбулося?
Олег Саакян: Елемент помсти у всій цій історії присутній, оскільки депутати нарешті дорвалися до того, що вони можуть сказати: «А тепер давайте ви».
Чи це тільки помста? Ні. Якщо ми подивимося, як подавалася перша правка, як потім ставилися голосування, які були заяви президента, які були заяви фракції, яке голосування, то вимальовується чітка стратегічна лінія з першого дня, коли подавалися правки щодо спецслужбовців, військовослужбовців разом з правками щодо антикорупціонерів. Абсолютно зрозуміло, що це політична гра. Якщо розуміти політику як боротьбу за владу, президент у цьому випадку переграв антикорупціонерів.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.