З Facebook Антона Дацко
У фінальній сутичці за головну нагороду наш спортсмен виграв у грека з рахунком 15: 7.
Вікторія Єрмолаєва: Як це відбувалось?
Антон Дацко: Спорт – це дуже хороша можливість для розвитку. Я займаюся фехтуванням на візках з 2003 року. Це вже мої треті Паралімпійські ігри.
Звичайно, коли нам казали, що це бідна країна з великою кількістю проблем, ми трохи злякалися. Я ставився до поїздки з побоюванням, але до нас дуже добре ставились і я отримав величезну кількість позитивних вражень, перебуваючи в Ріо.
Тетяна Курманова: Як ви почали займатись фехтуванням?
Антон Дацко: Я обирав спорт, яким би я міг займатись регулярно. Мій перший тренер Андрій Віталійович Колесников запропонував мені займатись фехтуванням. Тепер я дуже радий, що тоді почав цим займатись.
Вікторія Єрмолаєва: Розкажіть про свій результат якнайдетальніше.
Антон Дацко: Я фехтував в категорії «В». Фехтування на шаблях – це дуже емоційний вид спорту. Спочатку я відфехтував 4 поєдинку. На Паралімпійські ігри в Ріо ліцензію вибороло 10 чоловік. В першому турі я фехтував з 4 суперниками. Було 2 групи по 5 чоловік. Там я поступився Гжегожу Плута – 5:4. Я фехтував трішки невпевнено. Але коли почалась «олімпійка», я став впевненішим.
Спочатку я виграв у француза Марка Картера з рахунком 15:9. Пізніше я виграв у дуже сильного поляка Адріана Кастро. У фіналі мені вдалось перемогти з рахунком 15:7 у грека Панагіотіса Триінтафіллоу. Бої були напруженими, мені доводилось щораз збиратися з духом.
Тетяна Курманова: Ви були срібним призером Паралімпіади 2012. Тоді – у фехтуванні на рапірах. Чим фехтування на рапірах відрізняється від фехтування на шаблях?
Антон Дацко: Фехтування одне й те саме. Є 3 види зброї – рапіри, шаблі і шпаги. Я починав з фехтування на рапірах. В 2007 році я вирішив перейти на фехтування на шаблях. Специфіка рапіри в тому, що потрібно нанести укол в камізельку і зафіксувати його. На кінці рапіри є пружинка. Треба прикласти зусилля у 500 грам, аби зафіксувати укол. На шаблях легше атакувати, тому що простір, на який можна нанести удар є ширшим. На шаблях бій набагато швидший і динамічніший.
Тетяна Курманова: На цих змаганнях ви використовуєте спеціальний візок?
Антон Дацко: Для нас було придумано фехтування на візках. Ці візки кріплять на нерухомій платформі і ми фехтуємо за допомогою відхилення корпусу. Спортсменам забороняється вставати з візка.
Я маю травму хребта. В 1999 році я травмувався і тепер пересуваюсь на візку.
Вікторія Єрмолаєва: Українська збірна на Паралімпіаді зайняла 3 місце за кількістю нагород. Як вас зустрічали в Києві?
Антон Дацко: Це були феєричні змагання. На попередніх Паралімпійських іграх наша збірна з фехтування на візках отримала лише одну срібну нагороду. Цього року Андрій Демчук зайняв перше місце у фехтуванні на шаблях в категорії «А». Женя Бреус стала третьою у фехтуванні на шаблях серед дівчат, а Олег Науменко став третім у фехтуванні на шпагах.
Ми були приємно вражені, що весь український загал радів разом з нами.
Тетяна Курманова: Дмитро Щебетюк – спортсмен, який займається стрільбою з луку, долучився до проекту «Доступно.UA», що допомагає зробити міста зручними для людей з обмеженими можливостями. Чи підтримуєте ви цю ініціативу?
Антон Дацко: Я знайомий з Дмитром особисто. Він розказав мені про цю ініціативу, і я з радістю долучився до неї. Людям потрібно підказувати, чим можна допомогти людям з обмеженими можливостями.
Тетяна Курманова: Чи вважаєте ви, що за останні 2 роки відбулись якісь позитивні зміни в цій сфері?
Антон Дацко: Часом люди хочуть зробити пандус, але, не знаючи, як це зробити правильно, роблять це неправильно. Разом з тим, не помиляється той, хто нічого не робить. З кожним роком в Україні з’являється все більше пандусів і спеціальних переходів. Для нас також важливим є створення правильних тротуарів.