Вікторія Єрмолаєва: Ваш ансамбль відвідав багато регіонів України, ви знаєте, як святкується Різдво і чим різняться традиції у різних куточках країни?
Ілля Фетисов: Відмінностей багато. Головна — є регіони, де Різдво ще святкують, а є регіони, де не святкують. І йдеться не про те, що це державне свято, вихідний, традиційне застілля, а про питання внутрішньої сутності свята — що ми святкуємо на Різдво. Насправді, це свято присвячене не тільки народженню Ісуса Христа, але і культу померлих предків. Так іде ще з покон віків.
Святвечір присвячений не народженню Ісуса Христа, а культу предків. Це свята вечеря з двома основними поминальними стравами — кутя (або коливо) та узвар. Вони ставляться на покуть, підвіконня, і віриться, що душі померлих прийдуть у цей день і скуштують ці страви. Також говориться, що у ніч на Різдво відкриваються двері у рай та пекло, і всі душі померлих приходять, щоб побути зі своїми родичами.
Тетяна Курманова: Чому Святвечір називають «голодною кутею»?
Ілля Фетисов: Тому що це пісна вечеря, піст ще не закінчився. Це ще раз підтверджує те, що це не пов’язано з народженням Христа. А на наступний день, 7 числа, святкується народження Христа. Ми ходимо славити Христа, фактично проповідуємо людям, що народився спаситель. Але, знову ж таки, треба пам’ятати, що Христос народився для того, щоб померти. Тому в колядках співається не тільки про його народження, але і про смерть.
Вікторія Єрмолаєва: Яка різниця у святкуваннях, наприклад, у Лівобережній і Правобережній Україні?
Ілля Фетисов: Ви знаєте, я би сказав, що є і відмінності, і подібності. У цьому ключі я би так не розділяв святкування. Якщо на західній Україні збереглась традиція колядувати чоловічими ватагами, або окремо діти, окремо жінки, окремо чоловіки, то ясно, що на сході такої форми нема, ходять змішаними гуртами, але так само колядують. Сутність від цього не міняється, бо головне — це принести звістку про народження Ісуса Христа.
Є інша сторона — чи зберігається традиція у містах. У місті Різдво втрачає духовну сутність і перетворюється на розважальну дійсність, коли є ярмарок, зайвий раз можна випити горілки, наїстися.
Вікторія Єрмолаєва: У традиції святкування Різдва є ще гадання?
Ілля Фетисов: Гадання не відносяться до християнської складової цього свята, це те, що прийшло ще з дохристиянських часів. Головною мотивацією для молоді було взнати своє майбутнє, у більшості для дівчат — взнати, хто буде чоловіком. Чи бідний, чи багатий, вдівець чи молодець, п’яниця чи працьовитий, як його будуть звати, чи піде дівчина заміж у цей рік, чи ні. Тут немає ніякої магії, а просто намагання почути світ і спробувати це потрактувати.
Можна сказати, що продовженням цієї ідеї є колядки не християнського змісту, а про одруження.
Є дуже багато колядок, коли співають про те, що до дівчини прийшли свати, що вона розумна, дивиться, що вони принесли. Що хлопець пішов на полювання, піймав орла, а той каже не вбивай, я крилами накрию твій весільний поїзд, щоб не змок.
Тетяна Курманова: Якщо говорити про різдвяні символи, що ви можете розказати про павука чи дідуха?
Ілля Фетисов: Дідух стоїть у хаті на покуті, павуків теж роблять, ми бачили в експедиції на Чернігівщині. Дідух пов’язаний із землеробством, врожаєм, це останній сніп, зібраний у році. Потім його весною обмолочують і мішають з тим зерном, яке сіятимуть, зберігаючи спадковість попереднього врожаю з майбутнім.
Вікторія Єрмолаєва: Де можна почути виконання гурту «Божичі» у святкові дні?
Ілля Фетисов: 12 січня буде наш різдвяний концерт у Національній філармонії України, початок о 19:00. У першому відділені ми та дитячий фольклорний ансамбль «Райгородок» будемо колядувати, в антракті будуть майстер-клас з традиційних народних танців. А друге відділення вже буде світське, присвячене протяжним і жартівливим пісням Лівобережної України.