Родини загиблих в Іл-76 побоюються тиску на суд з боку дружини генерала Назарова

28 лютого у Павлограді відбулось чергове засідання суду у справі генерала Назарова. Заради допиту судмедекспертів суддя перервала своє перебування у нарадчій кімнаті. Подробиці цього процесу розказує сестра одного із загиблих у Іл-76 Іляна Гайдук. Також з нами на зв’язку адвокат потерпілих Віталій Погосян.

Ірина Ромалійська: На сьогоднішньому засіданні суддя пішла у нарадчу кімнату, всі чекали вироку, але справа знову повернулася на розгляд?

Іляна Гайдук: Так, дійсно, сьогодні було судове засідання, на якому були присутні представники судмедекспертизи, які допустили у матеріалах справи деякі помилки у прізвищах і датах народження загиблих — близько 10 помилок. Вони пояснили це просто людським фактором, що вони не мали на руках паспортів загиблих, а всю інформацію отримували на слух.

Ірина Ромалійська: Задля цього суддя вийшла з нарадчої кімнати?

Іляна Гайдук: Наступне засідання відбудеться 14 березня, де буде розглянуте ще одне клопотання, у якому потерпілі просять додати до відповідачів по матеріальному відшкодуванню міністерство оборони. 14 березня це питання буде розглянуте, потім суддя знову піде у нарадчу кімнату, і вже оголосить дату вироку.

Сталася така ситуація, що цього разу рідних не повідомили про дату вироку — це нас дуже обурило. Повідомили лише одного потерпілого, і лише о 16 годині напередодні дня засідання.

Ірина Ромалійська: Тобто про те, що мав би бути вирок сьогодні?

Іляна Гайдук: Так. Ми чекали на вирок більше трьох тижнів, але нас не повідомили. Хочу нагадати, що родини загиблих — це всі області України, звичайно, що доїхати до Павлограду змогли лише деякі.

Ще я хотіла би повернутись до ситуації, що коли суддя пішла у нарадчу кімнату, у ЗМІ почала потрапляти інформація, що багато офіцерів стали на захист Назарова, написали відкриті листи. Кожен з пунктів, які вони зазначили, я можу спростувати. Наприклад, вони заявляють, що протягом двох років спостерігають за судовим процесом. Судовий процес у нас два роки не триває, а рік і ще трошки.

Ірина Ромалійська: З нами на зв’язку адвокат потерпілих Віталій Погосян. Що головне сталося сьогодні на суді?

Віталій Погосян: Сьогодні були допитані експерти, які підтвердили чисто механічні помилки у висновку судмедекспертизи. Це потрібно було усунути, бо потім це могло стати підставою для відміни вироку. В подальшому я заявив клопотання про зміну неналежних відповідачів на належних, яке було задоволене судом. І одразу я подав змінені позовні заяви, де відповідачами по стягненню моральної шкоди зазначені генерал Назаров, міністерство оборони України і державне казначейство.

Анастасія Багаліка: Коли ви очікуєте вирок?

Віталій Погосян: По-перше, треба, щоб ці позови дісталися міноборони, вони можуть підготувати заперечення, мають бути опитані суді. І після цього, якщо за одне судове засідання це питання з’ясується, можна буде виходити на дебати, і суддя піде до нарадчої кімнати. Я вважаю, що у нас це займе не дуже багато часу, якщо з боку міноборони не буде ніяких затримок.

Ірина Ромалійська: Іляно, ви розбираєте ті заяви, які робили офіцери, що стали на захист Назарова?

Іляна Гайдук: Їхній відкритий лист зовсім суперечить реальності і повністю спростовується. Але їм не вдасться ввести суспільству в оману, так само суддей, називаючи такі нереальні факти. Це просто підтверджує їхню повну необізнані у цій справі.

Мені також доводиться розбиратись і у сім’ї Назарова, вивчати їхні сімейні справи, цікавитись. Наприклад, дружина Назарова, Оксана Петрівна, працює у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Я хотіла би поставити питання, чи не зможе вона спричиняти тиск на суддів, які вестимуть нашу справу? А син Назарова працює у податковій інспекції.

Ірина Ромалійська: Тобто ви побоюютесь, що дружина Назарова через свою посаду зможе впливати на суддів?

Іляна Гайдук: Так, звичайно. Очікувати справедливого вироку і що будуть покарані генерали — будемо сподіватись, але факти поки що говорять про інше. Назаров своєї вини не визнає, на суді він заявляв, що хотів би просити вибачення, але його не пробачать. Та, піднімаючи його статті за 2014 рік, після того як наші хлопці загинули, буквально через місяць він дає коментар, що він не співчував, тому що у нього не було на це часу. І, знову ж таки, винуватив самих хлопців, які летіли, говорив такі фрази, що «как будто бы они летели на учения», користувались мобільними телефонами і так далі.