art-a.com.ua
З Андрієм та Романом поговорили про цю перемогу, а також про Greencubator та їхні проекти загалом.
Сергій Стуканов: Що це за премія і яким чином вона потрапила до вас?
Роман Зінченко: Ця премія була заснована одним із випускників юридичної школи Стенфорду Реймондом Брайтом у 2007 році в пам’ять про його дружину, яка померла. Ця премія кожного року передбачає, що юридична школа Стенфорду обирає одного представника руху за захист довкілля, який заслуговує на визнання, і дає йому приз, а також цю людину запрошують прочитати лекцію перед спільнотою та випускниками Стенфорду про розвиток напрямків захисту довкілля. Фактично цього року вони зробили нехарактерну дію: зробили премію, поділену на двох. І ці двоє — ми з братом Андрієм.
З одного боку, якщо зараз зайти на сайт Stanford Law School, там написані імена Андрія та Романа Зінченків. Але, насправді, думаю, буде правильно сказати, що це не якась індивідуальна премія, а премія великій спільноті, яка уможливлювала та підтримувала Greencubator: силами. можливостями, волонтерством, ресурсами, енергією. З іншого боку, це можливість поєднання двох спільнот. Інноваційних спільнот України та світу, інноваційних спільнот проривного майбутньоцентричного Стенфорду. Зробити місток між ними — це для нас дуже важливо.
Сергій Стуканов: Ви подавали якісь матеріали? Чи діяльність є настільки відомою, що премію було присуджено незалежно від ваших бажань?
Андрій Зінченко: Наскільки я пам’ятаю, премія присуджується як стимул. На сайті написано, що коли вони бачать, що є певні люди, організації, які роблять вартісну справу, але їм треба ще надати трохи імпульсу, то вони їх підтримують.
Буде правильно сказати, що це не якась індивідуальна премія, а премія великій спільноті, яка уможливлювала та підтримувала Greencubator
У нас все було доволі просто. Мені подзвонив Віктор Лях, керівник фонду Євразія в Україні, і сказав заповнити документи. Я про себе посміхнувся і подумав: де ми, а де Стенфорд. Документи заповнив, відіслав пану Віктору, а він десь далі організаторам. А потім одного ранку прокидаюсь після якоїсь нашої події, дивлюся — в мене пропущені дзвінки від Романа і лист зі словами: «Подивися в свою пошту, мене не глючить, там справді прийшов лист зі Стенфорду?»
Роман Зінченко: Я тоді подумав: о, скамери вийшли на новий рівень і тепер прикриваються Стенфордом. Насправді, емейл, який я написав Андрію, був такий: «Слухай, це скам чи мене глючить, чи це реально правда?» І зранку він відповідає, що це правда. Для мене це був сюрприз.
Cергій Cтуканов: Greencubator-у вже вісім років. З чого все починалося і чим ви займаєтесь зараз?
Роман Зінченко: Починалося все приблизно з того, чим ми займаємось зараз, тільки був дещо інший масштаб. Багато нашої роботи почалося з того, що ми збирали людей, які закохані в енергетику, в нові можливості, в нові зелені енергетичні технології. В один прекрасний день нам вдалося створити середовище, яке приваблювало тих, хто займається в Україні енергетичними інноваціями
В 2009 році була перша наша публічна подія — конференція «Енергоефективні Університети» в Переяславі-Хмельницькому. Другою подією був EnergyCamp — табір, конференція, фестиваль енерготехнологій та енергоінноваторів, який працює від сонячної енергії на відкритому полі. Так сталося, що EnergyCamp став місцем зустрічі тих, хто любить нові зелені енергетичні підходи. І в нас почали просити ще.
Між 2009 і 2017 ми, здається провели 17 подій у такому форматі по всій Україні та під Києвом. І це один із активаторів середовища, яке рухає в Україні нові енергетичні можливості.
Cергій Cтуканов: Майже одночасно з оголошенням про вашу перемогу, сам Greencubator вітав з перемогою шість команд, які брали участь в програмі «Кліматичні інноваційні ваучери». Це спільна програма Greencubator та ЄБРР. Розкажіть про неї.
Роман Зінченко: Взагалі це спільний проект ЄБРР, про фінансований структурою EU Neighbourhood Investment Facility, фактично це фонди ЄС. Цей проект пілотувався в декількох країнах, в Україні він стартував першим.
Ми працюємо як проектний менеджер цього проекту: організовуємо процес пошуку найцікавіших рішень і найцікавіших проектів. Одним із отримувачів такого інструменту Кліматичних Інноваційних Ваучерів є компанія з Донецька, яка зараз вимушено перебралася до Львова, розвиває там інноваційні низьковуглецеві будівельні технології.
Основна ідея конкурсу полягає в тому, що якщо є українська компанія, з технологією, яка може допомогти значно скоротити викиди парникових газів, скоротити тиск на довкілля, скоротити використання енергоресурсів і підвищити ресурсоефективність, але їй потрібен певний імпульс, щоб стартувати на місцевому чи на міжнародних ринках, то через механізм Кліматичних Інноваційних Ваучерів вона може отримувати доступ до фінансування спеціальних профільних послуг, сервісів, які допомагають їй зробити цей ривок.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.