Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — політолог Степан Гавриш.
Дмитро Тузов: Аналітики агенції Bloomberg вважають, що плани Путіна полягають у тому, щоб адаптувати захоплену територію і включити до складу Російської Федерації. Наскільки реалістичні такі прогнози?
Степан Гавриш: Як і всі ми, Bloomberg та інші аналітики, шоковані змінами у світі, тому будують різноманітні прогнози. На початку року Bloomberg будував дивовижний проноз. Він називається «Рік песимізму 2017», де передбачив Frexit, тобто вихід Франції з ЄС у зв’язку з перемогою Ле Пен, виділення Каліфорнії з США, конфлікт з Трампом. Нарешті він передбачив подальше просування Путіна по Україні у військовому плані, що Путін буде продовжувати ескалацію на Сході, захопивши весь Донбас. В дійсності (я дивися англомовну частину статті) я зрозумів її дещо по іншому. Мова йде про те, що Путін захопить частину Донбасу, буде приєднувати її до Росії, на що одразу Росія в особі Пєскова сказала, що такого плану у Росії немає.
Але є інша проблема. Вона полягає у тому, що прогнозів щодо військового шляху вирішення питання з боку Росії було багато. Перший прогноз був такий: Росія створить коридор, відрізавши Україну від моря, щоб забезпечити зв’язок Донбасу з Кримом. Це другий план, а першим був план «Новоросії». В реальності, як мені видається, ми погано вміємо аналізувати ситуацію. Путін добився всього. Він приєднав Крим, перетворивши його на російську провінцію, виконав завдання, створивши на сході України дві воєнні автономії, легалізував їх.
Росія виконала свій воєнний план щодо України.
Дмитро Тузов: Але ж апетит приходить під час їжі. Як далі буде розвиватися ситуація?
Степан Гавриш: Треба мати великий шлунок для того, щоб цей апетит розвивати. У Росії такого шлунку немає. Здається, у неї вже нетримання у цьому шлунку, вона не може впоратися з ситуацією не тільки в Україні, а й у Сирії.
Я думаю, що Росія виконала свій план щодо України, більше вона не проковтне. Це пов’язано не тільки з бюджетом, а й з геополітичним протистоянням світу Росії.
Друга проблема пов’язана з тим, що вона дуже вміло використовує політичні інструменти.
Наталя Соколенко: Навіщо Путіну Донбас з його розбомбленою інфраструктурою та шахтами? Я бачу тільки одну відповідь – це люди.
Степан Гавриш: Ні, я з вами не погоджуюся. Якби Путін мав намір інтегрувати Донбас в нову політичну історію Росії, він би не вивозив основні заводи, не складав би їх на території Росії. Вивезено 18 найбільш дорогих і ресурсних заводів. Він би не знищував інфраструктуру Донбасу.
Тепер Донбас може накласти вето на будь-яке рішення Києва. Як тільки ми починаємо робити щось, що не подобається Росії, бої на Сході нарощуються. А ми з Росією поводимось як партнерська країна. Стратегії державності в Україні немає.