Гість студії — ветеран української журналістики і дипломатії Станіслав Лазебник.
Андрій Куликов: Три роки йде війна. Які у вас зараз стосунки з тими українцями, які зараз живуть на території Росії?
Станіслав Лазебник: Лунають дзвоники. Телефонував доктор медичних наук з Москви, сказав, що його звільнили з посади. Інший українець з Кубані, який тривалий час був кореспондентом Українського радіо, Микола Сергієнко за дві доби до арешту втік на Кіровоградщину. Українці в Росії завжди були досить пасивні. Росія — єдина країна у світі, де живуть люди українського роду, де заборонені дві федеральні організації. Є тільки організації в регіонах, які сьогодні ледве жевріють.
Андрій Куликов: Чи можлива якась програма для повернення етнічних українців, які живуть в різних країнах, до України?
Станіслав Лазебник: Нам досить потрібні інтелектуали із Заходу з українським корінням. Такі люди працювали на зорі нашої незалежності. Вони були консультантами в уряді, у Верховній Раді. Але прижилися лише одиниці, бо інші відчули свою непотрібність.
Андрій Куликов: Наскільки активно ми зараз пропагуємо Україну за кордоном, зокрема серед українців?
Станіслав Лазебник: Досить на низькому рівні. Таку оцінку я чую від своїх зарубіжних приятелів та друзів, які є українцями. Сьогодні активно викривають Росію численні ЗМІ, які видаються українськими громадами у Канаді, США, Італії, Іспанії, Португалії. Вони викривають брехню російських ЗМІ та вимагають посилення санкцій проти Росії. Велику роботу робить Світовий конгрес українців. Зініціювали звернення від Департаменту громадської інформації ООН від закордонних українців до міжнародного співтовариства з проханням не вірити російській пропаганді. Сьогодні ту роботу, яку мала б робити Україна, здійснює українська діаспора.