Обговорюємо з Іриною Подоляк, народною депутаткою України, першою заступницею голови Комітету з питань культури і духовності ВРУ.
Сергій Стуканов: У нас є два приводи поговорити з вами. Обидва стосуються культури і впливів РФ на український культурний простір. По-перше, йдеться про пропозицію депутатів закрити Російський культурний центр у Києві. По-друге, — про порядок участі російських артистів чи колективів у певних культурних заходах на території України. Отже, чим займався «Русский культурный центр» в Києві?
Ірина Подоляк: До ВРУ внесено законопроект, який каже нам не про закриття Російського культурного центру в Києві, а який стосується денонсації угоди між урядом Росії і Кабміном України щодо створення культурних центрів. І цей законопроект підтриманий депутатами з фракції БПП, Самопоміч, з Народного фронту. Щодо того, що це необхідний захід, є абсолютне порозуміння.
Перевагою цього законопроекту є те, що коли він буде проголосований у ВРУ і завізований президентом, він вступає в дію негайно. Відповідно до цієї угоди між урядом України і Росії, яка була ще в 1998 році, якщо йти за процедурою денонсації, яка в ній прописана, це може тривати і тривати. Такі законодавчі ініціативи на сьогоднішній день можна окреслити метафорою, що ми будемо «їсти слона частинками». Оскільки у президента політичної волі визнати окупацію Росією нема, це такі точкові заходи для так званого уможливлення припинення стосунків.
Цей Російський культурний центр у Києві займався нічим іншим, як промиванням мізків. Цим в принципі займалися всі російські культурні центри на території України. Ви, можливо, знаєте, що минулого року, наскільки я пригадую, рішенням суду в Сумах був закритий культурний російський центр, минулого року у Львові був припинений договір оренди з російським культурним центром.
У Львові, в Сумах це було зроблено в цілком легітимний та офіційний спосіб, була комісія (і не одна), оглянули приміщення, виявили ідеологічні газети, які маніпулювали своїм читачем.
Сергій Стуканов: А фінансувалося товариство у Львові з грошей львівської громади чи Росія надсилала кошти?
Ірина Подоляк: Громадська організація фінансується коштом її членів. Але те, що всі російські центри, які існують в Україні, фінансуються з РФ, це банальна істина.
Зараз ми пожинаємо результати всіх цих наших «ми не знаємо, ким вони фінансуються». От ми не знали, ким вони фінансуються, і зараз маємо пошматовану державу
Що стосується культурного центру України, який є в Москві, ми повинні розуміти, що Україна зараз не в стані гарантувати безпеку людям, які там працюють. Навпаки, в Інтернеті, по телебаченню і радіо було дуже багато інформації про те, яким ризикам піддавалися ті люди, які працюють в Українському культурному центрі в Москві. Там було і спалення прапора, і побиття голови цього центру. Вони постійно під загрозою, крім того, Росія діє доволі зухвало, намагається інкорпоруватися в товариство, шукати серед людей лояльних. І в Українському культурному центрі в Москві створюються дуже великі загрози, а держава не в стані захистити цих людей.
Тому, вважаю, що таке рішення є правильним. Минулого року (чи навіть цього літа) Російський культурний центр відправляв близько 20-ти дітей у Новгород, а перед тим ще 70.
Сергій Стуканов: У Москву і Петербург?
Ірина Подоляк: Так.
Сергій Стуканов: На сайті Російського центру науки та культури в Києві (представництво Росспівробітництва в Україні, по суті це ГО, яка прямо пов’язана з РФ) вказані напрямки діяльності: освіта в Росії, освітні поїздки до Росії та інформація для «соотечественников», як вони пишуть. Тобто освітні поїздки в окремі міста Росії — це один із напрямків їхньої діяльності
Ірина Подоляк: Знаєте, написати можна все, що завгодно. Але, однозначно, це тіло держави, з якою у нас зараз йде війна, яка окупувала частину нашої території, анексувала Крим. Я переконана, що до того часу, поки війна не закінчиться, ми повинні максимально обмежити (за відсутності закону про окуповані території і політичної волі на це) ризики для наших громадян, як тут, так і там
Сергій Стуканов: Якщо буде ухвалено законопроект, який денонсує угоди, то скільки подібних центрів потрапить під його дію?
Ірина Подоляк: Я не маю точної інформації. Те, що я знаю, в Сумах і у Львові такі центри закрились ще до денонсації угоди. Важливо, щоб у серці України цей центр перестав «випромінювати радіацію».
Сергій Стуканов: Ще одна ініціатива стосується створення певного порядку відвідин російськими артистами або колективами українських культурних заходів і подій. В’ячеслав Кириленко анонсував розгляд законопроекту, який буде вимагати від організаторів, які запрошують російські колективи чи виконавців, щонайменше за 30 днів до заходу звертатися до СБУ, щоб вона давала знати, чи є допущеним цей громадянин РФ на територію України. Прокоментуйте цю ініціативу.
Ірина Подоляк: Це ініціатива народних депутатів З Народного фронту, з Самопомочі і з БПП, наскільки я пригадую. Це насправді немає жодного стосунку до культури. Це шоу-бізнес. Елементарний і вульгарний бізнес. Приїздять сюди російські «попсовики», знімають касу, виїжджають назад у Росію, їдуть в Крим, роблять, що хочуть. І кажуть: «це наша господарська діяльність, ми нічого не порушуємо».
Всі ці законопроекти пов’язані з тим, що президент України не може прийняти рішення, чи Росія окупант чи не окупант. Він говорить на міжнародних зустрічах, в ООН, що Росія є агресором. Але визнати окупацію частини території України Росією не має політичної волі. Тому такими засобами ми змушені встановлювати бар’єри щодо одного з елементів сучасної глобальної війни, інформаційної війни. А мова йде про концерти російських співаків.
Сергій Стуканов: Але ж не про всіх, а про тих, які виступали в Криму або висловлювались негативно стосовно України.
Ірина Подоляк: Так. Але я переконана, що списки СБУ, які вони складають на підставі аналізу, можуть розширюватися.
Сергій Стуканов: В медіа кажуть, що наразі таких від 100 до 150.
Ірина Подоляк: Десь приблизно так є. Але це не тільки співаки, там є багато людей. Багато людей підписувалися під відозвами Путіна і тому подібне. Ми змушені допомагати нашим громадянам приймати правильні рішення. Я завжди казала: а хто купує квитки на ці концерти, на яких тріщить Палац «Україна»? Це наші з вами люди, які ходять з нами тими самими вулицями, в яких каша у головах і які не можуть збагнути, що відбувається. В нас ,ніби, війна — ніби, не війна. В Києві, в Тернополі, дякувати Богу, її нема. Але десь вона є.
Бути незадоволеними з такої ситуації, яка склалася на нашому ринку шоу-бізнесу, мають повне право і підстави ті хлопці, в яких на рукавах шеврони з жовто-синіми прапорами. Вони не знають теж, за що воюють. З одного боку, вони воюють за українську державу, в яку приїздять російські співаки, співачки, які повертаються назад у Росію, потім дають тут концерт, їдуть до Криму. Це страшна шизофренія і ми мусимо її виправити.
Сергій Стуканов: На даний момент СБУ і так має право зупинити на кордоні. Нововведення полягає в тому, що тепер завчасно артист буде знати, чи він у списку?
Ірина Подоляк: Не артист. По-перше, не є таємницею, що дуже багато російських артистів виступають не лише на, умовно кажучи, національних чи муніципальних майданчиках. Дуже багато з них виступають на приватних корпоративах, у закритих клубах. Обов’язок організатора такого заходу — за 30 днів повідомити СБУ, і СБУ за 10 днів має дати відповідь. Якщо ця людина є в списку, вона не може їхати. Тоді організації не несуть витрат, мають підстави відмовити, зрештою власник клубу не є прикордонником.
Сергій Стуканов: Які ваші прогнози стосовно проходження цих законопроектів? Чи дійдуть до них руки найближчим часом?
Ірина Подоляк: Це доволі малі законопроекти, які не потребують такої великої роботи, як, наприклад, ті кодекси, над якими півтора тижні працювала ВРУ. Я думаю, ці законопроекти можуть бути внесені і можуть бути швидко проголосовані, бо вони не є складними.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.
0