Фото: Громадське радіо
У студії Громадського радіо — директор Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру Сергій Дорофеєв та головний режисер Володимир Московченко.
Олена Терещенко: Можу вас привітати з новим театром?
Сергій Дорофеєв: Так, будівлю відкрили близько півроку тому.
Олена Терещенко: Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр — це театр-переселенець?
Сергій Дорофеєв: Так, зараз він знаходиться в Сєвєродонецьку. Його було переміщено з окупованого Луганська наприкінці 2014 року.
Володимир Московченко: Це єдиний театр, який переїхав з тих територій. Перша вистава у Сєвєродонецьку була у травні 2015 року. Ми хотіли мати власну домівку, тому що колектив-переселенець не мав власної будівлі, не було місця, де зустрічатися зі своїм глядачем. Ми поневірялися по різних сценічних майданчиках.
Олена Терещенко: Зараз ви приїхали з Сум. Як вас там зустрічали? Який глядач?
Сергій Дорофеєв: Ми возили до Сум виставу «І все-таки я тебе зраджу» нашого молодого режисера Вероніки Золотоверхої. Минулого року ми показували цю виставу в Херсоні. Це вистава за п’єсою сучасного драматурга. Нас дуже гарно приймали. Коли ми приїжджаємо кудись, деякі люди після перегляду вистави кажуть, що думали, що переселений театр з Луганська покаже щось просто непогане, а після того, як подивилися, виявилося, що дуже талановиті актори, красиве оформлення, цікаві вистави.
Олена Терещенко: Вчора у вас була перша вистава в цьому році у Києві. Як приймали?
Володимир Московченко: Я б поділив зал на дві категорії: на людей, які знають, для чого вони прийшли, вони приймали виставу дуже тепло, довго не відпускали акторів; інша частина прийшла, як мені здається, з не дуже зрозумілих причин, вони просто дивилися виставу. Але та частина, яка йшла конкретно на цю подію, була чимось особливим. Вчора ми показували «Веселий дух» за п’єсою Кауарда. Це комедійний матеріал.
Сергій Дорофеєв: Ця вистава особлива тим, що у ній грає відома українська акторка театру і кіно Римма Зюбіна. Це повністю її волонтерський проект. Вона колись давно, роки два тому, стала другом нашого театру. Вона завжди, коли була у Сєвєродонецьку, приходила на зустріч з нашим колективом. На одній із зустрічей вона нам запропонувала зробити щось спільне. Тоді це здавалося чимось неможливим, тому що тоді ми знаходилися в приміщенні колишнього дитячого садочка, нам було важко уявити, що ми можемо щось зіграти зі столичною зіркою. Коли у нас з’явилася власна будівля, Римма про це нагадала. Ми поговорили і дійшли згоди, що треба зробити цю виставу. Це її суто волонтерський проект, вона не отримує за це коштів. Вона приїжджає і живе за свій рахунок, грає у виставі і їде. Цим вона хоче привернути увагу до вашого театру, що їй вдалося.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.