«Громадське радіо»
Про перспективи волонтерського руху в Україні поговоримо з волонтером і священиком Олександром Титовим.
Олександр Титов: Крім того, що я священик, я ще і голова громадської організації, на зборах якої в минулому році ми зібрали 0,5%-0,6% від того, що було зібрано організацією «Повернись живим». Це приблизно 900 тисяч гривень.
Цього року ми почали інформувати і нагадувати про те, що Віталій Дейнега і його команда працює відкрито і дійсно допомагає армії.
Дмитро Тузов: Наскільки ефективно держава працює з волонтерами?
Олександр Титов: Держава вимушена з ними рахуватися. Приємно спостерігати за тим, як молоді люди зі знанням справи будують цю структуру.
Дмитро Тузов: Яке майбутнє в таких людей? Частина з волонтерів відмовляються йти в політику.
Олександр Титов: Волонтерство — не нове для нас, самоорганізація — це суть українства. Такі люди, як Віталій Дейнега, хочуть вони цього, чи ні, своїм існуванням впливають на політику.
Мені в цьому сенсі теж доводиться обирати, адже церква не повинна вручатися у політику, але, з іншого боку, як вона може бути байдужою до того, що відбувається.
Чому ми вийшли на майдан? Нам треба було якось відповідати на запит людей у моральній допомозі.
Ірина Ромалійська: То есть, по вашему, церковь должна вмешиваться в политику?
Олександр Титов: Ні, вона має бути несторонньою. Вона має давати оцінку, якщо її питають.
Ірина Ромалійська: На примере Кремля и Кирилла мы видим, к чему это может привести.
Олександр Титов: Там все організовано дещо інакше. Від Петра російська церква була підпорядкованою. Ближче до наших часів, кожен єпископ мав бути КГБ-істом.
Ірина Ромалійська: А вы в какой церкви?
Олександр Титов: В Апостольській православній церкві, заснованій Глєбом Якуніним.
Дмитро Тузов: Як ви ставитесь до єдиного українського патріархату?
Олександр Титов: Мені складно оцінювати це питання з точки зору адміністративного устрою. Прикладом єдиного українського патріархату я вважаю Майдан. Там ми служили, не питаючи, хто до якого патріархату належить.
Дмитро Тузов: Тобто зараз немає антагоністів і битви церков?
Олександр Титов: Я не відчуваю цього.
Дмитро Тузов: Поєднуючи волонтерську діяльність з діяльністю церкви, якою має бути нормальна позиція церкви?
Олександр Титов: Якщо щось відбувається з нашими парафіянами, ми маємо брати в цьому участі. При цьому ми не можемо бути менторами, ми вільні робити як погане, так і хороше.
Ірина Ромалійська: Какую роль сыграла церковь в событиях на Донбассе?
Олександр Титов: Я не з Донбасу, але мені здається, шо підтримка війни церквою московського патріархату зіграла негативну роль.
Серед священиків московського патріархату є багато порядних людей, не можна вішати ярлики, але, з іншого боку, існують і такі, як Павло Лебідь.