Громадське радіо
Чому важливо, щоб ця інформація була доступна і чи є вона такою зараз, обговоримо з главою правління «Юридичної сотні» Лесею Василенко.
Олена Бадюк: Чому ви вирішили звернути увагу на цю проблему?
Леся Василенко: Справа в тому, що «Юридична сотня» як громадська організація почала з того, що інформувала поранених в госпіталях, потім сімей загиблих, а потім учасників бойових дій, коли їм надавали статус, і займається цим по сьогоднішній день. Ми з самого початку розробили пам’ятку про те, як оформити належним чином групу інвалідності, як отримати грошову допомогу за поранення. І це була покрокова інструкція, куди іти і які документи зібрати. Таку інформацію не надавав ніхто.
Олена Бадюк: Тобто був запит на цю інформацію, але її не давали органи місцевої влади?
Леся Василенко: Запит був у дуже різкій формі, яка мене занепокоїла. Він був таким: «Ми цю державу боронили, але від держави тепер не отримуємо нічого і залишені напризволяще».
На сьогоднішній день ситуація трохи змінилася, люди знають, що в них є права, отримуючи своє посвідчення учасника бойових дій. В основному їм відомо, що є пільга на транспорт, знижка на квартплату, що вони можуть претендувати на оформлення земельної ділянки, але в багатьох випадках не знають, як ці права реалізувати і куди звертатися.
Досі до нас звертаються з такими питаннями — чи можна чи ні те та інше реалізувати, звертається, наприклад, учасник бойових дій і каже, що в його бойового товариша 100% пільги на квартплату, а в нього 75%. В чому питання? Є пільги і соціальна підтримка, яка забезпечується державою і на державному рівні, а є соціальний пакет для учасників бойових дій, який забезпечується з місцевих бюджетів. І тут виникає така розбіжність у пільговому забезпеченні в залежності від того, чи живеш ти, наприклад, в місті Львів, чи в будь-якому місті Львівської області. Такі соціальні пільги відрізняються, тому що відрізняються бюджети.
Ця інформація, безумовно, є в органах місцевого самоврядування, тому що вони приймають бюджети і рішення, якими передбачають ті чи інші гарантії для будь-яких категорій.
Олена Бадюк: Я так розумію, що ви досліджували саме електронні ресурси місцевих органів влади. В яких областях?
Леся Василенко: Ми взяли п’ять середньостатистичних областей центрального регіону, і брали веб-ресурси місцевої влади, де інформація постійно зберігається. Тому цілком логічно, щоб публічна інформація, в першу чергу, розміщувалася на сайтах.
Коли ми зробили аналіз веб-сайтів, то побачили, що на 90% немає взагалі ніякої інформації для учасників АТО та членів їх сімей. В решті 10% інформація є, але детальних алгоритмів дій немає. Правда, на деяких ресурсах розміщені пам’ятки «Юридичної сотні». Але наші пам’ятки стосуються пільг і гарантій, які надаються державою, і, на жаль, дізнатися, що надається на рівні районів чи хоча би областей, ми змоги не мали. На сайтах цієї інформації немає.
Зараз «Юридична сотня» підготувала 301 запит на інформацію щодо соціальних гарантій і окремих програм, розроблених для учасників АТО і членів їхніх сімей на рівні міст, районних та обласних рад. І це Черкаська, Чернігівська, Вінницька області. Отримуючи відповідь від них, ми почнемо готувати інформаційні посібники.
Олена Бадюк: Наскільки така ситуація допустима з юридичної точки зору, що інформація не розміщується там, де вона має бути?
Леся Василенко: Є закон України про «Публічну інформацію», в якому зазначається, що органи місцевого самоврядування — міські, районні, селищні ради є органами, які володіють певною інформацією, яку вони виробляють. Згідно закону, це публічна інформація, вона не є засекреченою, вона не потребує жодного обмеження, вона має бути надана населенню, для яких розповсюджуються ці рішення, і для яких важливо знати, що передбачають для них органи місцевої влади, і які бюджети на це виділяються.
Однак це не виконується. В тих же законах зазначається, що будь-яка людина має право оформити інформаційний запит і дається 5 днів, щоб на нього відповіли.
Повну розмову можна прослухати в доданому звуковому файлі.